Випускник Лисянського ліцею № 1 Владислав Єршов у свої юні 19 років вже має статус учасника бойових дій, кілька поранень і репутацію одного з найдосвідченіших дронарів ЗСУ.
У своєму підрозділі він має позивний «Лівсі». Саме так звали персонажа мультфільму «Острів скарбів», який завжди посміхався. Таким, завжди усміхненим у житті, є його тато Володимир, бойовий медик, який мав позивний «Лівсі», і, як естафету, передав його старшому сину. Хоча, як батько і людина, яка бачила сотні солдатських смертей, менш за все на світі, хотів це робити, і бажав своєму Владу зовсім іншої долі, далекої від війни, горя і страждань. Але Владислав обрав важку, тернисту дорогу воїна. Сімнадцятирічний юнак, перебуваючи з початку повномасштабного вторгнення, як біженець, в комфортній Італії, зрозумiв, що московський ворог не залишить в спокою не тiльки схiднi землi але прийде й на рідну Черкащину, якщо його не буде зупинено на Сходi України. Тому зiбрав речi i поїхав у Лисянку, з твердим наміром поповнити ряди таких же як i вiн небайдужих, добровольців і патріотів в ЗСУ. Вiн вирiшив боротися з московським ворогом до останнього, тобто до перемоги України.
«Коли Владислав вперше прийшов до військкомату, я була вражена його рішучим проханням зарахувати на військову службу за контрактом. Таких молодих і вмотивованих ліпше було б навчати на командирів у військових вишах. Я про це йому й сказала. Однак, Влад не змінив своєї думки, і ми почали підбирати підрозділ, де він приніс найбільше користі, зважаючи на його захоплення геймерством. І невдовзі, після відповідної підготовки, він уже служив оператором БПЛА в одній із бойових частин. Сьогодні він є наймолодшим бiйцем у пiдроздiлi, не ховається за побратимами, а приймає активну участь в складних кровопролитних боях, виконуючи завдання максимально вiдповiдально, не пiддаючись панiцi. Солдат Владислав Єршов виявився хороброю і вольовою людиною. Вiн пiдтримував побратимiв в дуже складних бойових ситуацiях, надаючи важливий приклад спокою i професiоналiзму вже бiльш досвiдченiшим бiйцям. Його називають хлопцем зі сталі. Землякам є ким пишатися, а молоді брати приклад», – розповіла старший інструктор відділу рекрутингу та комплектації 2 відділу. Оксана Цокало.
Дрон у сучасній російсько-українській війні — це основні «очі», якими бійці бачать ворога. Якщо раніше потрібно було підлазити, підповзати, десь навіть навпомацки діяти, то дрони дозволяють дуже чітко побачити противника, його позицію. Без них, як без рук, як під час штурму, так і під час розвідки. Це дозволяє нищити рашистів, не наближаючись до них. Але бувають ситуації, коли дронарям доводиться працювати впритул до ворожих позицій, під вогневими і хімічними атаками російських нелюдів. Так сталося нещодавно і з Владиславом, коли він, внаслідок вибуху гранати, одержав отруєння хімічною речовиною і потрапив до шпиталю.
«Лежачи в шпиталі, ти знову борешся — але тепер не за Українську землю, а за своє життя. І ти тримаєшся так само гідно, як і завжди — мовчки, вперто, по-чоловічому. Я бачу в тобі незламну силу. Мені боляче, що ти опинився там через війну, але водночас я безмежно пишаюся, що саме ти — мій син. Ти не просто виконав свій обов’язок. Ти перевершив будь-які очікування. Ти — з тих, кого називають справжніми.» – звернувся до сина в ті важкі дні Володимир Єршов.
Він потрапив на війну у 18 років і у своєму житті майже нічого, окрім війни не бачив. Тепер він живе війною. «Зараз у мене мета одна: «Захистити свою країну». – каже молодий воїн.
Джерело: Вісті Черкащини