Знати! Берегти! Примножувати!
Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову.
Ліна Костенко
Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.
Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того, організація вважає що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.
Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято — до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.
Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.
Соціальні функції мови надзвичайно широкі. Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.
Згадаймо слова В. Сосюри: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема». Тому знати, берегти і примножувати рідну мову — це обов’язок кожної людини.
Памʼяті харківських студентів, розстріляних 1951 року за
відмову складати екзамени російською мовою
Голів покірно не схиляли
В часи по-хижому руді.
За рідну мову розстріляли
Студентів харківських тоді.
Вони любов не осквернили,
Не согрішили каяттям
І за екзамен заплатили
Ще молодим своїм життям.
Мовчали довго про героїв,
Ридав нам ними тільки звір.
Від кулі впало тридцять троє,
Ще вісімсот пішло в Сибір.
Кінці, як завжди, поховали,
Удень з вогнем щоб не знайшов,
А людям в голови вбивали,
Що то братерство і любов.
І зникла в місті калинова,
Звелась вкраїнська нанівець.
Кривавий шлях російська мова
Знайшла до харківських сердець.
Так хай же правда сни заснулі
Розбудить, схилиться в журбі.
Шануймо тих, хто впав від кулі
За рідну мову в боротьбі.
ОЛЕКСАНДР ДІХТЯРЕНКО, с.Васильків