Агатангел Кримський залишиться у Шполі?

     На громадських слуханнях 26 червня щодо ініціативи жителів вулиці Агатангела Кримського повернути їй колишню назву з невеличкою зміною (не Першотравневу, а просто Травневу)

учасники зібрання більшістю голосів не підтримали таку пропозицію шполян.

Отже, чи носитиме й надалі вулиця назву видатної особистості, якою пишається Україна, чиє ім’я занесене до переліку пантеону найвидатніших особистостей людства за версією ЮНЕСКО?

Вирішувати остаточно належить депутатам міської ради під час засідання найближчої чергової сесії.

     Вищезгадану вулицю було перейменовано в рамках дії законів про декомунізацію, прийнятих парламентом у 2015 році. Розпорядженням міського голови Сергія Кравченка у лютому 2016 року на основі пропозицій топонімічної комісії при міській раді було перейменовано 50 вулиць, які до цього мали назви, пов’язані з комуністичним минулим. Вулиці Першотравневої у цьому переліку не було, оскільки комісія, певно, не вбачала ідеологічної складової у її назві. Зовсім інший погляд на це має обласна топонімічна комісія при Черкаській облдержадміністрації. Проаналізувавши шполянські назви, нею було підготовлено пропозиції до перейменування ще 15-х вулиць Шполи, які теж підпадають під закон про декомунізацію. Серед них — і Першотравнева. Відповідно до вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки» розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації Юрія Ткаченка від 18 травня 2016 року було перейменовано 15 об’єктів топоніміки Шполи, в тому числі — і Першотравневу на академіка Агатангела Кримського.

    Як зазначив на громадських слуханнях житель Шполи Олексій Пірогов, спочатку думалося, що жителі цієї вулиці, які категорично не хочуть терпіти імені Агатангела Кримського, — просто не знають хто це такий. Але згодом з’ясувалося, що причиною є… лінгвістичні проблеми. Вони не можуть вимовити це ім’я! Згадалася ще одна подібна абсурдна історія на Черкащині, коли одна вчителька теж заходилася скасовувати нову назву вулицю на честь холодноярських отаманів братів Чучупаків. «Ми не хочемо жити на вулиці якихось «чупакабрів», — заявила ця жіночка. Таких нині в українському суспільстві називають «ватою». 

    — Ми не проти Агатангела Кримського, ми хочемо повернути стару назву, — наголосив головний ініціатор протесту, голово вуличного комітету Анатолій Маєтний.

    — Мені внучка розказувала, що це хороша людина, але я не хочу цієї назви! — вигукувала інша жителька вулиці.

    Невже «ваті» можна дозволяти здійснювати контрреволюційну диверсію в Україні? І це після тисяч смертей молодих патріотів, яких знищує нащадок колишнього комуністичного окупанта? Переважно літні люди, в позиції яких відчувається відверта агресія, сум за радянщиною, низький рівень знань і несприйняття української державності — хочуть прославити Шполу на всю Україну, зганьбивши її такою дивною поведінкою.

    Але їх уже ніхто не переконає, не спонукає переглянути свої духовні цінності. То чи справедливо це, коли відсутність інтелекту і покалічена совком свідомість прагнуть нав’язувати молодому суспільству незалежної держави повернення до символів вікового окупанта? Та ще й всупереч законам України! Думку людей, скажете, треба враховувати? А хіба це питання стосується їх життя й смерті, хліба насущного? Хіба це питання стосується господарських потреб, де справді потрібно до них дослухатися? А хіба новітня влада не потурбувалася про їх комфорт, не забезпечила капітальним ремонтом дороги, чи не освітлила вулицю?

«Хбібпошіснадцятькопійок» та «мижилиприсоюзі» — оце такий внутрішній світ людей, які не сприймають української державності. Через таких і згубна система жива живісінька через 26 років, що заважає молодим поколінням побудувати сучасний і ефективний лад на своїй землі.

Та останнє слово буде за депутатами. Всі інтелектуальні й патріотичні кола, яких переважна більшість серед нас, сподіваються на їх адекватне і коректне рішення. Не завжди слід йти на компроміс із бездумним натовпом. Про це свідчить і святе письмо: прокуратор Понтій Пилат бачив і знав, що Христос не винний, але злякався гніву натовпу і віддав йому право вирішувати долю Бога. Яке ним прийняте було рішення — знають всі. Тож не розпинайте Україну, не гнівіть Всевишнього, невже мало крові пролилося і ллється на нашій землі?..

Наталія СТОРЧАК