Найскладніше знайти роботу жінці — усім потрібні 18-річні дівчата з 20-річним стажем роботи, двома вищими освітами і двома дорослими дітьми. Із цим жартом, у якому багато «гіркої» правди, погодяться чи не всі представниці прекрасної статі. Сучасній українській жінці й досі доводиться обирати — або кар’єра, або сім’я, оскільки народження дітей призводить до значних перерв у трудовій діяльності після яких складно повернутися та бути затребуваною на ринку праці. Перепоною до збільшення рівня народжуваності стає, насамперед, нестабільна економічна ситуація, за якої батько не може самотужки забезпечувати родину, особливо, коли молода сім’я не має власного житла.
«Золоті» квадратні метри
Відома комедія Івана Нечуй-Левицького «Кайдашева сім’я» чудово демонструє необхідність молодих сімей мати окреме житло. Але якщо для старшого сина «старої видроокої Кайдашихи» побудова власного будинку стала справою складною, проте можливою, то сукупний прибуток більшості молодих українських сімей не дозволяє взяти навіть відповідний кредит.
— Середній наш дохід — 4800, а соціальних виплат уже не отримуємо, бо донечці виповнилося 3 роки. І хоч обоє працюємо (дитина відвідує дитсадок), проте грошей катастрофічно не виcтачає, бо ж дитячі речі дуже дорогі. Так, нам потрібне лише ортопедичне взуття, а це в середньому 400-500 гривень за пару, дитяча курточка також 500 гривень і так майже все, - розповідає 34-річна черкащанка Ірина.
Загалом «дитячих виплат» молодим батькам вистачає лише на памперси, частину одягу та речі першої необхідності для дитини, тож, хоча такі виплати і є дуже важливими та суттєво підтримують молоді сім’ї, проте зовсім не «дитячі гроші» стають вирішальними і, як свідчить статистика, суттєво не впливають на демографію.
Ці спостереження підтверджують дослідження аналітиків Інформаційної кампанії «Сильніші разом!»: першочерговими при прийнятті рішення народжувати є економічна ситуація. Як в Україні загалом, так і на Черкащині зокрема, народжуваність падала протягом 1990-х, досягнувши нижньої точки в 2001 році. З початком економічного зростання 2000-х вона почала зростати — задовго до введення «ющенківських» виплату 2005-му. Так, 2005-го, коли загальна сума виплат на дитину становила 8,5 тисяч гривень (понад 1,5 тис. USD), коефіцієнт народжуваності в нашій області становив 7. Тобто на тисячу населення з’являлось 7 немовлят. Коли виплати було введено, зростання народжуваності помітно пришвидшилось, і до 2012 року коефіцієнт досягнув 10. Проте кризові 2013 і 2014 призвели до падіння цих показників.
Загалом же Черкащину можна назвати старіючою, адже в області один з найнижчих в Україні рівень народжуваності та поряд з цим - один з найвищих рівень смертності.
— Рівень народжуваності у Черкаській області – один з найнижчих серед регіонів України (9,8‰ проти середньоукраїнського 10,8), нижчий він тільки у Сумській та Чернігівській областях, - коментує заступник начальника Головного Управління статистики у Черкаській області Алла Бабич. — Поряд із цим Черкаська область має один з найвищих рівнів смертності в Україні (16,6‰ проти середньоукраїнського 14,7), більше тільки у Житомирській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській та Чернігівській областях.
Поліпшити демографію могла б побудова соціального житла і так звані «молодіжні кредити». Проте державні програми на будівництво пільгового житла згортають, тож частину проблем намагаються вирішити на місцевому рівні.
— Минулоріч за пільговими кредитами було куплено 3 квартири в Черкасах, 2 в Золотоноші та 1 в Умані. Через обмежене фінансування про нові об'єкти не йдеться. Але 2014-го був введений в експлуатацію десятиповерховий цегельний будинок в Черкасах на 80 квартир. Цьогоріч планується видати лише 6 кредитів на область. Більшість із них — у Черкасах. Це ті кредити, що будуть надані за рахунок коштів місцевих бюджетів, — коментує директор Черкаського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Олександр Паливода.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що зростає вартість житла у забудовників. Мінрегіонбуд також підняв вартість квадратного метра житла: якщо наприкінці минулого року вона становила 5901 грн., то зараз уже 6169 грн. Тому навіть якщо виділять кошти на рівні минулого року, то кредитів буде видано менше. Що ж до джерел, то кредитування відбувається за рахунок коштів місцевих бюджетів, які повертають позичальники. З державного бюджету тільки компенсуються відсотки по вже взятих зобов'язаннях.
За словами Олександра Паливоди, частково покращило ситуацію рішення Черкаської міської ради, згідно з яким в 2015 році на реалізацію програми пільгового молодіжного житлового кредитування з міського бюджету будуть спрямовані кошти у обсязі 2 мільйонів гривень.
Поки що ж половина українських сімей проживає в умовах скупченості, коли на одну людину припадає менше 13,65 кв. м житла і лише 33% молодих сімей мешкають в окремих власних квартирах. За даними соцдосліджень, житлова проблема є основною причиною, що стримує укладення шлюбів, і спричиняє розлучення серед молоді.
Тато у декреті
Та навіть коли омріяне житло молода родина має, все одно постає питання — хто пожертвує роботою заради сім’ї? Українським сім’ям загалом вигідніше отримувати більшу «чоловічу» зарплатню і пожертвувати меншою «жіночою». Саме для того, щоб переломити цю короткострокову економічну доцільність, в Європі і вводяться обов’язкові квоти. Результатом є більша активність жінок на ринку праці. Країни, що лідирують за рівнем зайнятості жінок — Ісландія, Данія, Швеція, Норвегія — є водночас і лідерами за рівнем народжуваності порівняно з більш консервативними суспільствами в Польщі або Італії. Цьому значно сприяє рівномірний розподіл обов’язків по турботі за дитиною. Жінці не доводиться на 3 роки «випадати» з процесу побудови кар’єри, тож вона спокійно народжує другу та третю дитину, йдучи на порівняно невеликі перерви.
Так, у Швеції оптимальним варіантом вважається рівномірний розподіл 480 днів декретної відпустки між обома батьками, але до цього ніхто не примушує. Єдине застереження — батько повинен «відбути» щонайменше два місяці цієї відпустки. Якщо він цього не робить — ці два місяці «згорають»: їх не може використати мати. В Ісландії ця «квота батька» дорівнює трьом місяцям. У Норвегії сукупна тривалість відпустки для обох батьків — 54 тижні; з них виключна «квота» матері — 9 тижнів, батька — 6 тижнів. Решту часу вони можуть розподілити між собою на власний розсуд. Гарним прикладом цьому контексті є Швейцарія, де досвід роботи подружжя у період догляду за малими дітьми ділять навпіл для врахування обом членам сім’ї до трудового стажу.
В Україні «чоловічий декрет» ще не вельми популярний, проте частина чоловіків своїм правом користується уже давно.
— У нас донька уже доросла — їй 8. Проте, добре пам’ятаю як у декретну відпустку пішов саме я. Дружина тоді вчилася, захищала наукову роботу і «академку» брати не хотіла. Ми найняли квартиру в будинку навпроти університету і Юля на перервах прибігала додому, щоб погодувати дитину. Так і довчилась. Без відриву від процесу, — пригадує черкащанин Сергій Гончар.
Куди віддати дитину?
Молодим батькам добре відомий анекдот про дитячі садки, коли завідувач дзвонить із радісною новиною про те, що підійшла черга, а сина… вчора вже забрали в армію. У ситуації гострої нестачі дитячих садків після бебі-буму у 2000-них опинилася і Черкащина. У 90-х, в часи «демографічної ями», кількість дитячих садків в області зменшилась на 142 заклади (з 902 до 760). В цілому по області в дошкільних навчальних закладах в середньому на 100 місць приходиться 104 дитини, у міських поселеннях —122 дитини, у сільській місцевості — лише 81 дитина. Загалом наш показник кращий, ніж загальноукраїнський, адже в середньому по Україні на 100 місць у садочках приходиться 117 дітей. До того ж, у більшості районів та містах вирішується питання з відкриття додаткових дошкільних груп при функціонуючих ДНЗ.
— У 2014 році для 249 дітей було відкрито 18 нових груп: 9 з них — у містах (Черкаси, Золотоноша, Сміла та Монастирище), решта — у сільській місцевості, — коментує заступник директора Департаменту освіти і науки Черкаської ОДА Оксана Сімушіна.
Як свідчить опитування молодих батьків, кількість дитсадків нині їх влаштовує. Черкащани в першу чергу наголошують на необхідності покращення послуг, що надаються у дитячих дошкільних закладах. Водночас, слід зауважити, що незважаючи на зміни у законодавстві, черкаські дошкільнята продовжують харчуватися безкоштовно. У більшості випадків витрати покриваються місцевими бюджетами.
Козацькому роду нема переводу?
Досягнути балансу між кар’єрою та особистим життям досить складно, проте цілком можливо не відмовляти собі ні в кар’єрному розвитку, ні в радості батьківства. Українці цілком можуть скористатися європейським досвідом, звертаючи увагу не лише на такі прямі методи стимулювання народжуваності, як виплати по догляду та допомога при народженні, але й створювати умови для швидкої реінтеграції молодих батьків, насамперед матерів, у повсякденне життя і ринок праці, забезпечувати дешеві кредити на житло для молоді, а також розвивати інфраструктуру дошкільних навчальних закладів.
Ірина КОВАЛЬ