Відтепер батьки і діти можуть вирішувати: навчатися традиційно в школі або вдома. Головне, аби шкільна програма була засвоєна підлітками на «відмінно». Сімейна освіта стане доступною із 1 вересня. Таке нововведення запровадило Міністерство освіти, а зараз відповідне положення на ухваленні в інших міністерствах. Які у цьому плюси і мінуси розбиралась «Шполяночка+».
Що таке homeschooling?
Перейти на сімейну освіту зможуть всі охочі, достатньо буде лише написати заяву, а тому в МОН з нового навчального року чекають на значне збільшення так званих «хоумскулерів». Сьогодні таких дітей в Україні 54 тисячі.
Варто зазначити, що в нашій країні не існує правового обґрунтування та трактування цього терміну. Вся його правова база заснована на Конституції України, де зазначено право батьків щодо пріоритетного вибору освіти для їхніх дітей. Крім цього, юристи часто спираються на закон про освіту, підписані міжнародні договора та конвенції. То що ж це таке?
У цілому домашня та сімейна освіта – швидше західний термін. Хоумскулінг (від англ. Homeschooling) – являє собою альтернативний підхід до навчання, де сім’я грає значно більшу роль, ніж школа або держава. Більш того, термін передбачає, що значний час навчання дитина проводить вдома.
Колись домашнє навчання – homeschooling – було чимось незвичним для українців. Але сьогодні все більше батьків забирають дітей із державних шкіл і переходять на навчання вдома. Ще 10—20 років тому дитина, яка не ходила до школи і вчилась вдома, була винятком: нездорова, нерозвинена або навпаки – геніальна, обдарована. Таких дітей оформлювали на екстернат чи на індивідуальний графік у звичайну школу. Але з часом ситуація змінилася.
Прихильники екстернату впевнені, що така форма навчання дозволяє приділяти більшість часу здоров’ю, спорту, мистецтву, профільному навчанню – за умови, що обов’язковий державний стандарт діти опанують самостійно... Історій переходу на домашнє навчання багато, але причина здебільшого одна: незадоволення державною школою.
Перевантажені підручники, великі класи, суто академічна, відірвана від життя програма, причому одна на всіх, незалежно від здібностей і талантів, низька оплата праці, і відповідно, кваліфікація вчителів – усі ці фактори перетворюють науку на муку для всієї родини. Тож про альтернативну освіту замислюється дедалі більше батьків.
Перше традиційне запитання «новобранців» домашнього навчання – як законно не ходити до школи, але отримати атестат? Відповідь проста — перейти на сімейну освіту. До того ж, зробити це просто: достатньо принести відповідну заяву до школи за місцем реєстрації. Приймати їх почнуть із першого вересня, коли запрацює відповідне положення. Після цього викладачі допоможуть скласти навчальний план та проведуть і з батьками, і з дитиною консультацію. А наприкінці семестра на дітей чекатиме оцінювання знань. Від екстернату це відрізняється тим, що перейти на таке навчання може будь-хто, незважаючи на причину, і відповідальність за здобуття знань дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки.
За словами психолога, хоумскулінг підходить не всім, і починати готуватись до такого переходу варто за пів року. Підготуватись, перш за все, мають самі батьки, — радять психологи. Тому що дуже часто саме батьки виявляються неготовими. Неготовими до того навантаження, з яким вони стикаються. Яким чином підготуватись? Проконсультуватися зі спеціалістом, щоб зрозуміти, з якими складнощами вони зустрінуться.
Від теорії до практики
Як завжди, скільки людей — стільки й думок. Проте все ж цікаво, що думають про таке нововведення люди, які справді компетентні у цьому питанні і зможуть якщо не зорієнтувати читачів, то хоча б пояснити свою думку.
Володимир Боримський, директор Мар’янівської ЗОШ І-ІІІ ст., впевнений, що таке нововведення необхідне для майбутнього.
— Однозначно, я підтримую сімейну освіту. І вона буде доречною як у міських школах, так і в сільських безпосередньо. Напевно, це питання зараз висвітлюється через запит від суспільства, пов’язаний із міграціями. Усе більше й більше людей виїжджають за певних причин за кордон, переїжджають, а дитині необхідна батьківська увага також. Я вважаю, що таке нововведення — це крок до зближення батьків та дітей, — коментує Володимир Боримський.
Лариса Бобошко, директор НВК І-ІІ ст. села Станіславчик, також висловила свою думку з приводу сімейної освіти:
— Загалом, це питання нове тільки для України. Ще давно на уроках англійської ми з учнями розглядали таку систему навчання за кордоном. Діток дивувало це. Звичайно, якщо закон на часі, то ми нікуди не дінемось, і діти навчатимуться з батьками. Проте, як освітянка, я не дуже підтримую таке навчання. Не усі батьки є спеціалістами у різних галузях. Максимум, що вони можуть — це змусити дитину визубрити параграф і переказати. Але що далі? Наприклад, у фізичних, хімічних чи біологічних кабінетах є спеціальні лабораторії, приладдя. Сумніваюсь, що батьки купуватимуть якийсь прилад, щоб дитина навчилась. У дітей в школі є конкуренція і прагнення до того, щоб вивчити. А вдома — домашні обов’язки та режим праці-відпочинку. Там дитина вчитиметься похапцем. Проте, звичайно, набув популярності булінг, і якщо дитина потребує зміни обстановки, то така освіта піде їй на користь. Або ж якщо дитина справді геніальна і може самостійно освоїти необхідний матеріал.
Сімейне навчання передбачає значну роль батьків та родичів у вихованні та навчанні дитини, це характерна тенденція. Непросто бути по-справжньому хорошим фахівцем, а поєднувати це з видатними педагогічними знаннями та навичками – ще важче. При цьому виділяти час для повноцінного навчання дітей, складання та підбір необхідних матеріалів, подолання бюрократичних процедур в державі – практично неможливо. Проте, що не зробиш для комфорту своєї дитини? Думки батьків також відрізняються. Кожен хоче для своєї дитини кращого, тому і намагаються якось допомогти.
За словами мами Оксани Кириченко, освіта зараз несучасна, вона дає лише запам’ятовування. Дитина повинна бачити альтернативу, а потім мати можливість вибрати те, що їй підходить. Треба з’ясувати, як дитині комфортніше: якщо їй подобається навчатись вдома — будь ласка, нехай навчається. Якщо ж прагне спілкування в колективі, то нехай ходить до школи.
Інша мама, Людмила Золотоверха, категорично проти такого нововведення.
— Дошка, зошит, книга, вчитель — це те, що було завжди і повинно бути. Який може бути учитель із батьків? Учитель — це насамперед авторитет. Звичайно, батьки також авторитет, але тут трішки відрізняються ці поняття. Батьки все одно лояльніші до своїх діток, дитина не бачитиме нагальної необхідності вивчити чи теорему, чи вірш, для того, щоб розповісти батькам. А зауваження вчителя буде вагомим аргументом, щоб довести, що «я можу і я вивчу». Тому для цього школа просто необхідна.
В Україні колись уже намагалися змінити систему навчання, увівши 12-ий клас. Усі добре пам’ятають, чим все закінчилося. Якими будуть результати чергового освітнього експерименту – покаже час. Однак не варто сліпо наслідувати красиві концепції виключно через їх новомодність, а обирати, насамперед, таку форму навчання та школу, яка дасть кращі результати.
ЮЛІЯ ЗАРУДНІЦЬКА