Шполянка Наталія Грабар спеціалізується на лікуванні проблем стоп у людей різного віку та застосовує сучасні методи, зокрема ударно-хвильову терапію. Журналісти Шполяночки дізналися, які діагностичні та лікувальні підходи використовують у її центрі.
Пані Наталія розповідає, що прийшла в подологію не через раптове рішення, а поступово, завдяки досвіду в косметології та постійній роботі з людьми.
«Спершу була практика турботи: я працювала косметологом і бачила, скільки болю ховається у стопах. Мене вразило, що ноги - це основа, яку ми часто ігноруємо. Я захотіла дати їм голос».
Саме проблеми стоп стали тією сферою, яка привернула найбільшу увагу.
«Стопа - це не просто частина тіла. Це опора, шлях, пам’ять руху».
Багато людей страждають від мозолів, тріщин, бородавок чи врослих нігтів, однак часто соромляться звернутися по допомогу.
«Я хотіла створити простір, де буде безпечно, естетично і професійно».
За останні три роки формат її роботи значно змінився.
«Я з маленького кабінету перейшла у простір сучасного подологічного центру. Люди стали уважнішими до себе, більше дбають про стопи. Вони вже не чекають болю, а приходять на профілактику. Особливо молодь і військові. І дуже радію, коли діти записують на процедури своїх батьків, дідусів чи бабусь. Це - прояв турботи».
Серед найпоширеніших проблем, з якими звертаються жителі громади, - врослі нігті, гіперкератоз (надмірне ороговіння), бородавки, (особливо у дітей), тріщини на п’ятах, грибкові ураження, наслідки травм чи неправильного взуття. У центрі також проводять комп’ютерну діагностику стопи та виготовлення індивідуальних ортопедичних устілок, що є важливим при деформаціях, болі чи порушеннях ходи.
Окремо доступна ударно-хвильова терапія.
«Це метод, що працює на глибокому рівні тканин. Апарат генерує акустичні хвилі, які стимулюють кровообіг, регенерацію та зменшують запалення».
Процедури при п’яткових шпорах, фасціїтах, хронічному болю, м’язових спазмах і післятравматичних станах проводить лікар-хірург Валерія Ткаченко.
«У багатьох випадках ця терапія дозволяє уникнути операції та зменшити медикаментозне навантаження. Але кожен випадок індивідуальний - у складних ситуаціях я працюю в команді з лікарем», - зазначає подологиня.
Часто після першого сеансу пацієнти відчувають значне полегшення.
«Люди кажуть: “Я вперше за довгий час нормально наступаю на ногу”».
Наталія працює з пацієнтами різного віку - від дітей шести місяців до літніх людей.
«До кожного є індивідуальний підхід. Я комунікую, розмовляю, викликаю довіру. Дітям - гра і м’якість, літнім - повага та обережність, спортсменам - швидкість, ефективність і профілактика. Головне - усе приватно».
Часто приходять ті, хто соромиться чи боїться показати свої стопи.
«Я створюю простір без осуду. Кажу: “Ви вже зробили найважливіше - прийшли”. Іноді ми просто мовчимо, поки людина не відчує спокій. Це не лише про стопи - це про гідність».
Окремий напрям - робота з військовими, для них усі послуги безкоштовні.
«Це було внутрішнє рішення. Я не могла брати оплату з тих, хто нас захищає. Це моя дія і моя подяка. Іноді це проста перев’язка, іноді - складна терапія. Я розумію військових, бачу їхній психологічний стан і не ставлю зайвих питань. Знаю це і з власного досвіду - моя дитина теж захищає Україну».
Найчастіше військові звертаються через "натоптиші", від тривалого носіння берців, грибкові ураження, травми нігтів, тріщини та надмірну пітливість.
Подологиня наголошує: вплив допомоги - не лише фізичний, а й емоційний.
«У літніх людей полегшення приходить швидко: зникає біль, з’являється відчуття турботи. У їхньому віці увага до стоп - майже нонсенс, і вони готові віддати все за той час, коли про них дбають.
А у військових, коли зникає біль, повертаються сон, настрій, бажання жити. Я бачила сльози полегшення. Це більше, ніж медицина».
Свою роботу фахівчиня описує як поєднання ремесла і покликання.
«Я люблю точність. Для мене це служіння, бо я бачу біль. Це покликання, бо не уявляю себе поза цією справою. Я з дитинства мріяла стати лікарем - і моя мрія здійснилася саме в цьому профілі. Кожна посмішка клієнта - це вже винагорода».
У планах Наталії - створити освітній центр, де фахівці з різних міст України могли б вчитися і ділитися досвідом.
«Я хочу, щоб люди зверталися до спеціаліста не лише тоді, коли болить, а й заради естетики та гігієни стоп. І щоб у кожному місті був свій майстер турботи».
На завершення вона додає:
«Не чекайте, поки біль стане частиною життя. Стопа - це ваша опора. Дбайте про неї, як про серце. Бо кожен крок - це рух до себе».