Вдячні за порядність
Кажуть, за нинішнього життя люди забули про порядність та чесність, про добро і чуйне ставлення один до одного. Та насправді це зовсім не так. І багато прикладів із нашого життя ще і ще раз доводять, що ми всі маємо у своїй душі достатньо добра, милосердя, любові та порядності. Мабуть, просто не у всіх трапляється нагода проявити всі ці добрі риси.
Жінка, яка поділилась своєю історією, не хоче називати свого імені, але про цей вчинок не може мовчати. І розповіла, як в один із передноворічних днів її родичка із дочкою їхали на таксі до матері, що проживає у Шполі, в гості.
Коли ж під’їхала до будинку, розрахувалась із таксистом та вийшли з машини, з її сумочки випав гаманець з усіма документами, картками, грошима. Та цю втрату жінка виявила аж згодом. Звісно, що така неприємність зіпсувала настрій і їй, і усім рідним. Що робити? Де шукати? В душі був розпач... Вона просто не знаходила собі місця.
І яким же було здивування, коли через кілька днів її гаманець, цілий і неушкоджений, все ж повернувся до своєї власниці.
Як з’ясувалося згодом, після того, як жінка з дочкою вийшли з машини, гаманець упав просто на проїжджу частину. Цю втрату виявив інший таксист, який під’їхав до місця висадки пасажирів свого колеги. Відкривши документи, які були в гаманцеві, побачив знайоме прізвище. Розшукавши власницю, повернув їй все.
Ось така коротка історія зі щасливим завершенням.
То чи не диво це?
Через нашу газету жінка попросила подякувати таксистові за порядний вчинок, привітати цього чоловіка і всю його родину з новорічно-різдвяними святами і побажати, щоб в житті цієї людини завжди траплялися лише приємні дива.
Лариса БАЧИНСЬКА.
Важливо вірити в чудо
Прийшов час новорічних казок, які трапляються і в житті. У мене на антресолі є одна чудова зимова історія, зараз її вам розповім.
Це сталося у грудні, я тоді навчалася на другому курсі. Новий рік ми з друзями вирішили зустрічати на дачі за містом. Всі виїхали готуватися до свята 29-го грудня, а у мене 30-го вранці був останній іспит, тому я затрималася в місті і мала приїхати на електричці.
Іспит я склала на «відмінно», щоправда ніч напередодні не спала — готувалася. В електричці я довго боролася зі сном, але таки задрімала і проїхала свою станцію. Прокинулася, вискочила з вагона — виявилося, проїхала на дві зупинки далі. Підходжу до розкладу, а до наступного поїзда у зворотний бік майже 3 години. Тим часом на вулиці мороз, ніс щипає. Ну, думаю, зараз братові зателефоную, він мене на машині забере! Дістаю телефон — а він розрядився, через іспит я зовсім про нього забула.
Розмірковуючи, що йти мені менше години, я вирішила, що це краще, ніж на морозі чекати електричку. Іду уздовж колії... Начебто нічого, не страшно. Але вже хвилин через п'ятнадцять ноги стали замерзати, а щоки — німіти. Ще через двадцять хвилин я зрозуміла, що якщо зараз не зігріюсь, то ризикую не зустріти цей Новий рік. Зазвичай я соромлюся просити про допомогу, але тоді вибору не було. Проходячи повз кількох дачних будиночків, я вибрала наймиліший, оточений чагарником, і постукала у двері.
Мене відразу впустила приємна літня жінка. Не встигла я сказати і десяти слів, а вона вже наливала запашний чай з чебрецем. Я розповіла їй про свою необачність, а вона мені — про квіти, добрих людей, свого чоловіка-професора і про те, які чудові у них заходи над озером. Я була зачарована Агатою — вона реально схожа на добру хрещену з каз-ки. Її чоловік благородно зголосився відвезти мене до селища на машині.
Агата тепло провела мене до машини і дістала з кишеньки фартуха сір-никову коробку. «Це тобі, тому що ти віриш у чудеса. Тільки не відкривай зараз. Якщо тобі коли-небудь буде погано, відкрий коробок над вікном».
Я нікому про нього не розповідала і не відкривала його. Я ж вірю в чудеса. А навесні, коли одна моя юнацька закоханість «розбилася об побут», сидячи в тузі і печалі на підвіконні, я згадала про сірникову коробку, подаровану Агатою. Знайшла її, відкрила вікно, і, затамувавши подих, одним пальчиком висунула. І тут... нічого не трапилося. Там було абсолютно порожньо! Я посміялася над своєю дитячою наївністю. Що хотіла сказати цим дивним подарунком така мила на вигляд жінка?
Я зрозуміла це через три місяці. Під моїм вікном виріс і розцвів кущ з яскравими, полум'яними квітами! Агата хотіла мені сказати, що чудеса обов'язково трапляються, просто іноді не в той момент, коли ти їх чекаєш. Навчися довіряти. І маленька насінина із сірникової коробки обов'язково розквітне.
Надіслала Ольга РУДЕНКО.