* Вчора ввечері біля магазину в центрі міста зустріла жінку, яка дістала з сумки пакетик з котячим кормом і почала годувати бродячих котів. Побачивши мої здивовані очі, моя знайома сказала, що ця жінка постійно носить з собою їжу для бездомних тварин, тому котики вже чекають, коли вона йтиме з роботи.
* На сусідній вулиці живе дівчина, яка пересувається в інвалідному візку. Щоранку спостерігала, як вона їде в бік стадіону. А тут зникла на кілька тижнів, якось сумно стало. Сьогодні зустріла її з паличкою в руці. Нехай ми з нею не знайомі, але я так за неї радію!
* Сьогодні сиділа на лавці біля двору і спостерігала, як сусідська дівчинка років восьми, що гуляла поруч, час від часу гукала маму у своєму дворі і казала: «Мамо, я тебе люблю». Мама відповідала: «Я тебе теж», і дівчинка йшла гратися далі.
* У школі я був тихим відмінником-очкариком, над яким знущалися абсолютно всі хулігани школи... — каже знайомий чоловік. — Тепер, через багато років після закінчення школи, ці здоровані самі трусяться від страху перед дверима в мій кабінет. А все тому, що я — стоматолог!
ВІРА В СЕБЕ
Якось вчителька дала учням таке завдання: скласти список класу, подумати, що найбільше подобається в кожному з однокласників, і записати цю якість навпроти його прізвища. Наприкінці уроку вона зібрала списки. Це було в п'ятницю. За вихідні вона опрацювала результати і в понеділок роздала кожному учневі аркуш, на якому перерахувала все те хороше, що помітили в ньому однокласники.
Хлопці читали. То тут, то там було чути шепіт: «Невже це все про мене? Я і не знав, що мене так люблять». Вони не обговорювали результатів у класі, але вчителька знала: вона досягла мети. Її учні повірили в себе.
Через кілька років під час воєнних дій один із цих хлопців загинув. Його ховали на батьківщині. З ним прийшли попрощатися друзі, колишні однокласники, вчителі. На поминках його батько підійшов до вчительки:
— Я хочу показати вам дещо, — з гаманця він дістав складений вчетверо, потертий на згинах аркуш. Було видно, що його багато разів читали й перечитували. — Це знайшли в речах сина. Він не розлучався з ним.
— Впізнаєте? — батько простягнув аркуш вчительці. Це був список позитивних якостей, які помітили в його синові однокласники.
— Велике вам спасибі, — сказала його мати. — Наш син так цим дорожив.
І тут сталося дивовижне: один за одним однокласники діставали такі ж аркуші. В багатьох вони завжди були при собі, в гаманцях. Хтось навіть зберігав свій у сімейному альбомі. Один з них сказав:
— Ми всі зберегли ці списки. Хіба можна таке викинути?
СУФІЙСЬКА ПРИТЧА
«Господи, поговори зі мною...»
Чоловік шепотів: «Господи, поговори зі мною».
Лугові трави співали. Але він цього не чув.
Вигукнув тоді чоловік: «Господи, поговори зі мною!».
Грім з блискавкою прокотилися небом. Але він не чув.
Чоловік озирнувся довкола й сказав: «Господи, дозволь мені побачити Тебе».
І зірки яскраво засяяли. Але він цього не бачив.
Чоловік вигукнув знову: «Боже, покажи мені видіння!».
Нове життя народилося навесні. Але чоловік і цього не помітив.
Він у розпачі плакав: «Доторкнися до мене, Господи! І дай мені знати, що Ти тут».
І після цього Господь спустився і доторкнувся до чоловіка. Але той змахнув з плеча метелика і пішов геть...
Підготувала Лариса БАЧИНСЬКА.