Ще кілька десятків років тому приготуванням страв із грибів глив мало хто цікавився, та й купити такі гриби було не просто, оскільки їх вирощування ще не набуло тоді масового характеру.
Але з кожним роком у цього чудового делікатесу з’являється все більше і більше шанувальників. Бо як же їх не любити? За поживною цінністю ці гриби є низькокалорійним продуктом, при цьому вони містять велику кількість білків, вітамінів, амінокислот та біологічно активних речовин. В гливі більше білків, аніж в еквівалентній кількості молока чи м’яса. Між іншим, в розвинутих європейських країнах їстівними вважаються лише ті гриби, які були вирощені в штучних умовах. Гриби ж, які ростуть у лісі, мають здатність накопичувати радіонукліди, хімічні сполуки та важкі метали з ґрунту та навколишнього середовища.
До речі, вперше вирощуванням грибів зайнялися в давньому Китаї, де вирощували гливу (вєшенку) на деревині каштана. Такі делікатеси на той час були доступні лише імператорам.
А подружжя Інна та Олег Пичі зі Шполи вирішили самі зайнятися вирощуванням цього імператорського делікатесу, і віднедавна грибний бізнес став основною справою їхньої сім’ї.
Займатися вирощуванням глив голова родини Олег Пич почав уже давно. Він ― людина непосидюча, тож сидіти без діла не для його характеру. Та й, як каже сам, набридло вже працювати на когось. Тож і вирішив спробувати себе в грибному бізнесі.
Та для організації масового вирощування грибів потрібно було багато складових. І головне ― забезпечити всі умови для технологічного процесу. Його Олег Анатолійович, який має агрономічну освіту, вивчав сам ― із фахової літератури та Інтернету. Орендоване на той час приміщення, в якому розпочинали свою справу, не відповідало потрібним вимогам, тож на певний період довелося призупинити її. А з лютого нинішнього року Олег Анатолійович та його дружина Інна Юріївна взяли в оренду майже вщент зруйноване приміщення ферми, взялися за його ремонт, облаштували кілька цехів, аби створити відповідні умови для технологічного процесу вирощування грибів глив, і почали трудитись.
Справа виявилась досить кропіткою. Але перші результати вже у квітні порадували господарів.
Основою для вирощування глив є субстрат ― в цьому випадку лушпиння соняшника та міцелій, який Олег Анатолійович замовляє у відомих фірм-партнерів, відповідна температура та освітлення.
Один із важливих процесів — приготування субстрату — те, в чому ростимуть гриби. Його Олег Анатолійович запарює, потім дає стекти, щоб витримувалась правильна вологість. Далі робить грибні блоки з поліетиленових мішків, куди засипає субстрат та міцелій в певній пропорції. Потім робить надрізи в шаховому порядку і блоки поміщає в приміщення для інкубації. Коли міцелій розростається — температура всередині блоків підвищується. Через два тижні зазвичай починають формуватися плодові тіла, тоді господар переносить гриби в приміщення з нижчою температурою. Ще через 2 тижні вже можна знімати перший урожай (це перша хвиля), а через тиждень-другий ― наступний.
Перші дві хвилі найбільш урожайні — за цей період знімається близько 80% врожаю. Після 4-ої хвилі використані блоки Олег Анатолійович реалізує як добриво для городу, або як корм для птиці за майже символічною ціною.
Тож процес вирощування глив безперервний і практично безвідходний. Свою продукцію подружжя реалізує в торгівельній мережі району та області, на ринку міста.
Нині господар займається облаштуванням приміщення для вирощування грибів взимку, будує плиту для його опалення. Гриби не можна залишати без догляду навіть на день. Їм щодня підвозять воду, аби забезпечити потрібну вологість, перевіряють температурний режим.
― Поки що наш бізнес ще не набрав таких обертів, як хотілося б, оскільки все зароблене доводиться вкладати в його розвиток. Але для нашої сім’ї поки що вистачає. Якщо вдасться налагодити вирощування грибів взимку, то сподіваємось, що процес цей стане безперервним, ― каже Олег Пич.
Дієтичний продукт і не тільки…
У Західній Європі та США гливи називають устричними грибами. У південно-східній Азії вони є елітним делікатесом, що використовується в азіатській кухні.
Як зазначають фахівці, ці гриби містять вітаміни групи В, С, Е і досить рідкісний вітамін D2, який допомагає правильному всмоктуванню фосфору та кальцію в кишечнику. Препарати з вітаміном D2 призначають хворим на рахіт і людям, що страждають на порушення кальцієвого обміну. Гливи допомагають знизити рівень «поганого» холестерину, нормалізувати тиск і навіть вивести радіонукліди. У гливах міститься кальцій, калій, сполуки йоду і заліза. Ці гриби ― низькокалорійні (38 ккал на 100 г) і тому вважаються дієтичним продуктом.
Мабуть тих шполян, котрі хоча б раз спробували гливи, не варто переконувати у їхньому смаку чи корисності. Вони вже стали їхніми шанувальниками. Решті хочеться порадити: спробуйте і не пошкодуєте!
Лариса БАЧИНСЬКА. Фото Віктора КРАВЧЕНКА.
Інна Юріївна ПИЧ поділилась з читачами «Шполяночки» одним із своїх улюблених рецептів приготування глив.
ВІДБИВНІ ІЗ ГЛИВ
Для приготування потрібно: 500 г крупних глив; 1—2 яйця; борошно,сіль, перець, олія для смаження.
Гливи відваріть у підсоленій воді близько півгодини, щоб вони стали м’якшими і їх було легше відбити. Дайте трохи охолонути і відбийте.
Яйця збийте виделкою, додавши дрібку солі і 1 ст. л. води. Кожну грибну відбивну потрібно опустити у збите яйце, тоді з двох боків у борошно і викладати на розігріту сковорідку, попередньо змащену олією. Смажити на середньому вогні приблизно по 5 хвилин з кожного боку до утворення золотої і хрумкої скоринки.
Гарнір до відбивних з глив може бути дуже різним: звичайне пюре, рис, салат та інші. Добре смакуватиме з цією стравою рис з овочами. Тож усім ― смачного!