Гори, скелі, фортеця і фестиваль: чим вражає Тустань

Середньовіччя в Україні – це Київська Русь, Галицько-Волинське князівство і початок епохи козацтва. Це той період, коли фортець будували чи не більше, ніж житлових будинків. Воно й не дивно: Середні віки – це, перш за все, війни, міжусобиці, створення і розпад держав, а також швидкий розвиток торгівлі.

У Львівській області є місце, яке поєднує в собі відразу кілька особливостей Середніх віків: історико-культурний заповідник «Тустань», що біля села Урич і селища Східниця у Східних Карпатах. 

Тустань – це середньовічна наскельна фортеця, яка слугувала захисною спорудою для бойків, що населяли ці території, прикордонним центром між Галицько-Волинським князівством та Угорщиною, і митницею на торговому шляху. 

Здається, нічого особливого: звичайна, навіть типова для того часу споруда. Що ж вирізняє Тустань з-поміж інших пам’яток українського Середньовіччя? 

По-перше, скелі. Тустань була наскельною дерев’яною фортецею, тобто вся будівля була закріплена на камені. Щоб спорудити фортецю, людям доводилося видовбувати пази у самій скелі, і вже потім закріплювати стіни й стелю. Саму забудову зруйнували історія й час, але сліди у скелях залишаються донині. 

«Це реальні сліди, залишені реальними людьми для побудови реальної фортеці, – розповідає гід, – а нічого не може бути ціннішим для занурення в історію, ніж автентична пам’ять. Це дозволяє нам відтворити фортецю майже стовідсотково, адже ми знаємо не тільки обриси фундаменту, як у наземних фортецях, а й висоту стін, ширину даху, надбудови, і навіть розподіл кімнат всередині».

Він також пояснює, чому, знаючи такі деталі, фортецю не відбудовують: «Зараз ми бачимо сліди у скелях, а фортеця їх закриє. Для активістів заповідника важливіше зберегти ту історію, яка є, аніж відтворити щось, що могло б бути». Разом з тим, відвідувачі можуть завантажити безкоштовний додаток на смартфон і побачити віртуальну фортецю, навівши камеру на скелі.

По-друге, розташування. Тустань була не тільки захисною спорудою, але й митницею, прикордонним центром. Через селище проходив соляний шлях від Дрогобича до Європи; у селищах недалеко від фортеці й досі помічають переплетіння української, бойківської та європейської культури. 

До речі, відкриття соляних покладів у Європі вважають однією з причин занепаду Тустані, адже торговий шлях втратив свою актуальність. А от на скелях Тустані й досі можна бачити соляні плями, до яких, як розповідають місцеві працівники, вночі приходять дикі кабани, щоб злизати сіль.

По-третє, переплетіння історичних епох. Фортецю на скелях за період Середньовіччя відбудовували кілька разів, і кожного разу історичний контекст був різним. Побачити це переплетіння можна на фестивалі «ТуСтань», який щороку, від 2006, проводять на території заповідника. 

Цього року «ТуСтань» тривав цілий тиждень, з 2 по 8 серпня, а локацію розпланували так, щоб гості максимально занурилися в українську історичну добу Х–ХV століть. 

Зайшовши на локацію фестивалю, здається, що ви потрапили у середньовічний табір: задум був відтворити звичайний день для тих часів. По один бік стежинки знаходилися ремісники: гончарі, ткачі, столярі, малярі, ливарі і ковалі. Кожне ремесло було представлене невеликою виставкою виробів, які можна купити, й інструменти, користуватися якими вас навчать професіонали. Ми спробували ткати великий килим, який ремісниця хотіла сплести із гостями за тиждень фестивалю.

По інший бік – військова справа. Можна постріляти з лука, кинути спис, поміряти обладунки середньовічних воїнів і поуправлятися у боях на мечах. Звісно, все проходить під пильним наглядом учасників фестивалю, які вчать вас цим заняттям. 

Між цими локаціями ходили музики. Вони грали пісні, характерні для різних епох існування фортеці, і у перервах розповідали цікаві деталі. Наприклад, одну з композицій використовували для повідомлення мешканцям фортеці про наближення торговців на соляному шляху, і її звучання було зовсім не схоже на бойову музику.

Кожен день фестивалю мав цікавинку у програмі: дискусійні клуби, навчання бойовій ході, майстер-класи із середньовічних танців, лекторії, ігри з гостями, лицарський турнір і кінна програма. 

Для тих, хто хотіли більше дізнатися про історію краю, влаштовували короткі екскурсії до села Урич, унікального місця, де досі збереглася культура бойків, карпатських землеробів. Якщо гостям щастило з гідом, вони могли почути нечувані раніше історії з минулих фестивалів: як хтось зламав лук, занадто сильно натягнувши тятиву, чи чому костюми музик цього року були змінені. 

Якщо вам хочеться активніших занять, на території є канатний парк, де можна влаштувати дружнє екстремальне змагання. Неподалік також є парк з гойдалками як для дітей, так і для дорослих. Кілька магазинів з сувенірами заманять вас карпатськими виробами.

Відвідати Тустань можна у будь-який час: краєвиди, гірські прогулянки, скелі й печери відкриті постійно, хоча, як каже гід, скелі руйнуються майже щодня, і цього літа вони вже менші, ніж минулого. Однак побувати ще й на фестивалі – це неймовірна пригода, яку неможливо пропустити. 

Олександра Лісогор