У далекому 1935 році народилася шполянка Лідія Федорівна Мельник. Багато літ минуло з того часу, ось днями ― 28 червня 2015 року ― вже й 80-річний ювілей зустріла жінка.
Зростала Лідія Федорівна у робочій сім’ї. У батьків було п’ятеро дітей, нині, на жаль, жива лише її сестра Катерина.
Батько Лідії Федорівни ― фронтовик, пропав безвісти. На стелі пам’яті у парку Слави викарбуване його прізвище: Тулуман Федір Андрійович. Донька все життя зберігає дороге серцю фото, де вона, 3-річна татова донечка, сидить у нього на руках. Поряд — мама з двома молодшими дітьми.
Війна... Війна... Скількох батьків забрала вона, дітей осиротила, скільки родин розлучила... Зринають у пам’яті пані Лідії короткі її епізоди... Залізнична станція, яку щойно розбомбили німці, ворожий літак над головою, розриви снарядів, переховування у погребах. Пам’ятає й того огидного німця, який заліз в їхній сарай, коли матері не було вдома, забрав всі яйця у курей на сідалі, видоїв корову, залишивши п’ятьох малих дітей без молока.
Пам’ятає і той день, коли прийшла похоронка на батька… З тих пір свято береже пам’ять про нього. Вже багато років поспіль в День 9 Травня накриває поминальний стіл. Приєднуються до неї й інші шполяни, приїздять діти війни із сіл, сусіднього Звенигородського району.
Після війни Лідія Федорівна здобула професію швеї, працювала на Шполянській швейній фабриці. За 35 років трудового стажу має багато урядових трудових нагород. Разом з чоловіком Миколою збудували дім, виростили трьох дітей. Старша донька Валентина ― вчитель, Надія ― підприємець, син Сергій ― працівник культури, керівник ансамблю «Вечорниці» міського будинку культури.
Пишається Лідія Федорівна своїми дітьми, 7 онуками та 3 правнуками. Вона гарна співрозмовниця, щира і добра людина.
До всіх родинних привітань з нагоди поважного ювілею, побажань довгого віку, доброго здоров’я, радості приєднується і наша газета, зичить ювілярці віку довгого і тепла родинного, шани від людей та любові від рідних!
Надія СВІТЛА.