НАШЕ МАЙБУТТЯ
Майбутнє неньки-України
у наших, як кажуть, руках.
Нехай вона відродиться
як Фенікс — чудо-птах!
Зійде на рідну землю небесна благодать.
Не дай більш литись крові, не дай дітям вмирать.
Нехай засяє сонце, настане Перемога,
І зникне вже назавжди і туга, і тривога.
Повернуться до рідних солдатики зі Сходу,
І буде серед гідних ім’я мого народу.
І будуть лише птахи у небі щебетати,
Дитячий сміх лунатиме й не будуть більш стріляти.
І тиша над просторами засяє наче рай,
Й назавжди уже вільним залишиться мій край.
Любов’ю об’єднаються у нас усі народи,
Єдиним буде прагнення до Миру і Свободи.
Більш не посміє ворог нам землю плюндрувати...
Живи, моя Вітчизно, Вкраїно — рідна мати!
ПЛАКУЧІ ВЕРБИ ВОСЕНИ
Стоять плакучі верби, сонечком умиті.
Опустили віти, золотом покриті.
Задивились у люстерко — тихенький ставочок.
Милується осокір, дивлячись на дочок.
А донечки-верби ставок оточили,
Модно одяглися, щоб всі їх любили.
І щемить красою серце перехожих...
Нема дерев на Землі на ці верби схожих.
БАБИНЕ ЛІТО
Пливуть павутинки — це бабине літо
Мереживо тче без кінця...
І ниточки срібні, тоненько сповиті,
Красою єднають серця.
Летить павучок у самісіньке небо,
Легенький вітрець повіва,
Щемить чомусь зліва в грудях у мене —
Таке раз на рік лиш бува.
Осіннє тепло нас усіх зігріває,
Лелеки у вирій летять.
Душа в височінь до лелек промовляє:
«Вертайтесь скоріше назад!».
Валентина КОЛИВАЙ. с. Лебедин.
РОЗКІШНІ БАРВИ ОСЕНІ
Ця осінь — така красива, неначе погоже літо,
Неначе жінка щаслива, що від любові розквітла!
Ця осінь у барви розкішні вдягає принишклу днину
І щедро дарує пишні плоди та малює уміло.
Лягають її акварелі на клени, берези, тополі...
І вже відкриваються двері у падолист поволі;
Срібляститься павутина, на сонці виблискують роси!
Чом же мене засмутила ця тепла, вродлива осінь?
Любов ГРУШНИК. м. Шпола.
ТИША
Благословенна тиша миром править.
Мудра тиша. В ній пітьми нема.
Та не німа вона. Той спокій Бога славить,
Безмежжя в ній любові та тепла
В ній глибина, мов квіточка тендітна,
Мов паросток, що проростає біля ніг,
Як день погожий — сонячна і світла
До роздумів схиляє нас усіх.
Алла ГОРБАЧОВА. м. Шпола.