У селі Матусів на Шполянщині люди б’ють на сполох через дії місцевого підприємця, який взяв в оренду ставок. Щороку водойму спускають, аби виловити рибу і водночас у людських колодязях критично падає рівень води. Матусяни скаржаться, що криниці навіть не встигають набратися, як ставок знову спускають.
Водойму підприємець орендував 3 роки тому. Коли відбувся аукціон, попередня влада провела його без громадських слухань. Зараз бізнесмен хоче взяти в оренду ще й гідроспоруди, які розташовані на ставку. Місцева влада з цим не може нічого вдіяти, а люди бояться, що тоді воду спускатимуть ще частіше.
«У березні 2020 року Віктор Денисенко взяв в оренду ставок «Скарбовий», який розташований в центрі Матусівської громади, — розповідає голова громади Леся Шаповал. — Основна проблема в тому, що коли випускається вода, люди, які живуть поруч із водоймою, залишаються без води. Адже рівень тоді в криницях різко падає. І так триває вже третій рік. Зараз Віктор Іванович наполегливо просить, аби йому в оренду надали гідротехнічну споруду. По-перше, туди входять об’єкти і частина дороги. По-друге, за нами стоять люди. І коли вона буде в оренді, то хто б не керував Матусівською сільською радою, він не в змозі буде контролювати процес випуску води. Береться дозвіл на спецводокористування й режим роботи і орендар працює. І згідно із законом він правий».
На нещодавній сесії сільської ради депутати проголосували проти того, аби гідроспоруди віддати в приватні руки.
«Наша сільська рада в жодному разі не перешкоджає господарській діяльності, але ми не можемо і не хочемо закривати очі на людські проблеми, – пояснює Шаповал. – Ми йому відмовили, спираючись на те, що право власності на гідроспоруду перебуває за Матусівською сільською радою і депутати проголосували проти. Люди вже благають про допомогу, просять, аби хоча б рік не спускати ставок, проте поки безрезультатно».
Сам Віктор Денисенко заперечує, що через його дії люди в селі сидять без води і вважає, що вони та місцева влада навмисно йому перешкоджають працювати.
«Цей ставок у 1980-их роках був спущений впродовж 10 років, – каже орендар. – У всіх в колодязях була вода. Потім до мене, близько 15 років поспіль, ставок тримали інші люди. Воду теж спускали і колодязі також були наповненими. Тільки я орендував, одразу став комусь заважати. Почали видумувати, що через мене немає води у людей. Тут один депутат бігав по селу і пропонував голові громади, що візьме ставок в оренду і буде платити в кілька разів більше. Наразі мене не допускають до водойми. Не можу завезти корм для риби, вапно негашене, аби почистити водойму. Водночас у гідроспоруді типу «підкова» є тріщина і там тікає вода. Рівень впав на близько 30 сантиметрів. А мені гідроспоруди не дають в оренду, які я готовий за власні кошти відремонтувати. Інакше взимку тріщину розірве лід і вода затопить ближні села».
Якщо сільська рада не віддасть гідроспоруди в оренду, підприємець планує позиватися до суду.
Очільниця громади спростовує слова підприємця і пояснює, що гідроспоруду планують все ж таки ремонтувати за рахунок місцевого бюджету.
«Що стосується ремонту: на сесії міської ради ми передбачимо кошти, покличемо комісію, яка обстежить гідротехнічну споруду, – запевняє Леся Шаповал. – Робити ремонт мають право організації, в яких є дозвіл і відповідна ліцензія. Віктор Іванович може вважати, що ми до нього упереджено ставимося. Але ж ні, перші роки ми всі лояльно ставилися до його діяльності, адже спочатку він мусив робити документи й витрачати на це кошти, потім почалося вторгнення. А цей рік вже всім увірвався терпець. Депутати підходили до нього, готові були брати на себе відповідальність, аби він не спускав ставок хоча б рік, аби дати можливість набратися криницям. Готові були навіть власноруч допомогти сітками виловити рибу».
Проблема із нестачею води в колодязях була й раніше. Та в останні кілька років вона ще більше загострилася.
«Починаючи з 2019 року в нас уже була купа звернень, – говорить голова громадської організації Марина Чумак. – Ми дійшли вже до Верховної Ради зі скаргами. Новим орендарем були ухвалені такі правила, що людям не можна навіть на одну вудку рибу половити. Але навіть з цим можна було б миритися, аби не спускали воду. У нього 26 гектарів ставка, є сітки, то можна ж виловлювати спокійно. А воду спускати не можна, бо на вулицях живе 250 осіб, які залишаються потім без води. Не можуть напоїти корову, попоратися нормально. А зараз ще й війна. Слава богу, що ще поки до нас нічого не прилітало. А якщо прилетить? Тоді до голови громади в першу чергу будуть питання, де вода, давайте пожежну, бо немає чим гасити».
Колишня вчителька Надія Печиборець згадує, як через пусті колодязі в неї згорів двоповерховий будинок.
«У січні 2017 року в моєму будинку «замкнула» проводка і почалася пожежа, – розповідає жінка. – Кинулися сусіди гасити, попідключали воду зі своїх криниць. 5–6 відер вилили – все, закінчилася. А якби ще хоч трохи, то загасили б, і хата вціліла. Вік будували її. А пожежники приїхали через годину. Коли вилили запас, то поїхали набирати аж до заводу, бо в ставку не було рівня належного».
Валентин Полтавець оселився в Матусові близько 20 років тому. Шукав собі будинок поближче до води. Проте нині про річку тепер нагадують лише всохлі пеньки від верб.
«Ось там були джерела, які тепер безнадійно замулені, а ось тут діти колись приїжджали купатися, – показує Валентин на густі зарості, де раніше була «глибока» вода. – Через те, що води в колодязях нема, насосні станції постійно горять у людей. Особисто у мене 2 насоси згоріло, але я маю менше господарство і рідше користуюсь водою. А в кого велике домашнє господарство, свині, по 2–3 корови? Дехто навіть мусив продавати, бо нереально тримати за таких умов.
Лише за останній час чоловік мусив двічі за власний кошт чистити колодязі від намулу.
«Чистив криницю собі і матері, віддав 10 тисяч гривень, – каже Полтавець. – Хто мені це компенсує? Він? Багатьом доводиться щоночі вставати і набирати запаси води, бо за день нереально наточити достатньої кількості. У кожному будинку, хто живе біля ставка, води немає. Це екологічна катастрофа. У мене раніше біля городу текла річка і росли верби. Я вкопав велику бочку, щоб потім поливати рослини. Зараз лише суха земля там. Коли приїжджають діти доньки, то мусять купатися по черзі з перервою у кілька годин, чекаючи, поки колодязь хоч трохи набереться».
Чоловік обурюється, що попри відсутність води, все одно мусить платити податки на землю. Каже, з орендарем ставка марно говорити, бо той нібито думає лише про прибутки і не зважає на проблеми односельців.
На момент підготовки матеріалу стало відомо, що Віктор Денисенко вже підготував позовну заяву та звернувся до прокуратури. Останні направили запит у громаду, аби там пояснили, чому не хочуть віддавати в оренду гідроспоруди. Водночас матусяни запевняють, що будуть боротися за свої права й далі.