28 червня 2016 року свій 90-річний ювілей відсвяткувала жителька Матусова Марія Федорівна Лукій. Привітати її з ювілеєм завітали сільський голова Василь Колісник, голова спілки ветеранів війни і праці с. Матусів Олександр Горя з дружиною Ніною Василівною.
Марія Федорівна — дуже цікава співрозмовниця. Розповіла, що народилася у селі Куцівка Смілянського району, пережила два страшні голодомори 1933 і 1947 років. А 22 червня 1943 року була вивезена до Німеччини на примусові роботи. Дуже тяжко працювала на будівництві в м. Бреслау. Побудували 16 бараків, в одному з яких і жили невільники. Годували погано, їли гидку юшку з брукви та шпинату... У 1945 році почастішали повітряні обстріли радянських військ тієї території, де вони працювали і яка згодом стала фронтовою. Визволили їх 23 січня 1945 року. Час ішов, але додому нікого не відправляли. Однієї ночі почули гуркіт потяга. Всі схопилися. Невже, невже додому? Вранці вивели надвір і начальник сказав: «Додому ніхто не поїде. Це вже завойована нами територія, і ми повинні вивезти звідси всі трофеї! Так українські остарбайтери почали працювати на заводі Блехамера (місто Бреслау, нині — Вроцлав), який був розміщений на 15 м під землею в лісі — одному з провідних промислових підприємств фашистської Німеччини. Вони демонтували обладнання, витягували важкі троси, всі гаєчки, гвинтики складали у ящики і вантажили їх на залізничні платформи...
Робота з виробництва демонтажу, евакуації матеріалів і обладнання була закінчена наприкінці серпня 1945 року. Загальна кількість вантажів, вивезених і відправлених залізницею на адресу Східно-Сибірської залізниці в Брест і Львів, склала близько 140 тисяч тонн (прим. автора).
Додому повернулася 8 жовтня 1945-го. Їхали через Козятин, Миронівку до станції Бобринка (тепер — станція імені Тараса Шевченка). До Куцівки добиралася пішки...
До Матусова переїхали з донькою в 1963 році, працювала дояркою на фермі. Зараз проживає в сім'ї доньки Лізи і зятя Володимира, має внуків Юлю, Юру і його дружину Яну, правнучку Кірочку.
Нелегке життя прожила Марія Федорівна, але зараз вона оточена теплом і любов'ю своїх рідних. Шкодує тільки, що болять натруджені ноги і не хочуть бігати...
Надія КОВАЛЬ. с. Матусів.