Ще в травні «Шполяночка+» оприлюднила матеріал під назвою «Ймовірно, що у «Довжику», біля відстійників, похоронені розстріляні німцями шполяни» (№19 від 8 травня 2015 року). Йшлося про інформацію жителя міста Анатолія Хабленка, який пам’ятає з розповідей старожилів, що не лише у Дарївському лісі німецько-фашистські окупанти масово розстрілювали містян, а й у «Довжику», що на околиці Шполи в сторону Лебедина.
Публікація не оминула уваги голови Шполянської райдержадміністрації Володимира Потапенка, який переконаний у тому, що не можна ігнорувати такий історичний факт і обов’язково упорядкувати масові захоронення та гідно вшанувати жертв фашизму — наших невинно убитих земляків.
Так, днями на прохання керівника району, група громадських активістів на чолі з заступником міського голови, який нині виконує обов’язки мера, Віталієм Плетінем, побували на місці цих захоронень. Дорогу вказували місцеві жителі — Микола Косенко, брати Анатолій та Олександр Хабленки. Також були присутні журналісти із місцевого телерадіомовлення та голова районної ради ветеранів війни і праці Володимир Пустовіт. Пенсіонер Микола Косенко, зокрема, розповів біля однієї з могил, що у 1958 році він працював на цукрозаводі і сюди приїздив на техніці до відстійників. На власні очі бачив, як люди приходили до цих захоронень та приносили квіти. Брати Хабленки розповіли в свою чергу, що в дитинстві та юності теж багато чули зі слів старших людей про масові розстріли на цьому місці, які влаштовували німецькі окупанти.
Як повідомила у розмові з кореспондентом «Шполяночки+» голова єврейської громади м.Шполи Олександра Плахотнік, про факт масових розстрілів у «Довжику» і масові захоронення знають у їх організації давно з розповідей старших людей, які, на жаль, відійшли в інші світи. Серед розстріляних були як українці, так і євреї. Тож, якщо прикласти зусиль, можна відновити у пам’яті хоча б одне чи декілька справжніх прізвищ жертв, котрі покояться у цих братських могилах.
Але дістатися до захоронень вкрай складно. Щоб упорядкувати це місце, потрібно вивезти не один десяток машин зі сміттям, яке розкидане вздовж всього шляху до могил, розчистити поросль, насипати дорогу. До речі, за словами Хабленків, ще років з 20 тому тут був вільний шлях під лісом, і ці могили перебували під відкритим небом. Нині ж все щільно заросло деревами, кущами, високими травами. Все це потребує неабияких зусиль — спочатку встановити, на чиєму балансі перебуває ця місцевість, правомірність будь-яких дій з упорядкування території, а потім залучити людей і техніку для виконання робіт з упорядкування території. Обсяги не такі вже й малі, якщо врахувати те, що від траси до могил відстань сягає близько кілометра. До цієї справи неодмінно мають долучитися не лише працівники комунальних підприємств, а й всі небайдужі жителі міста — на це сподівається Володимир Потапенко, який ініціює найближчим часом проведення круглого столу з представниками громади щодо організації цих робіт.
Наталія СТОРЧАК.