Шполянка Діана Онищенко три роки займається писанковим розписом. Робить сувенірні, традиційні оберегові писанки. Дівчина мріє, аби їй подарували страусине яйце, яке вона розпише і потім подарує в музей.
"Я освоїла писанкарство самостійно, про писанки перший раз дізналася в нашому музеї на майстер-класі. Писала просто для себе. Обереги, сувеніри тоді я ще не виготовляла, було якось не до того, а пізніше це переросло в хобі, займаюсь писанкарством вже три роки",- розповідає пані Діана.
Писанка – яйце, розписані традиційними символами, які пишуться за допомогою воску і барвників. «Травленка» це писанка, що створюється за допомогою кислоти або оцту, які роз'їдають фарбу на певних ділянках, створюючи орнамент.
"Я працюю з технікою травлення та традиційним розписом бджолиним воском з фарбуванням, - продовжує писанкарка. - Ще комбіную обидві техніки. Пишу сувенірні, традиційні оберегові писанки. У роботі використовую курячі, голубині та перепелині яйця. Маю мрію, щоб хтось подарував страусине яйце - я його розпишу і подарую в музей".
Майстриня каже, що найчастіше в роботі використовує зразки писанок за збіркою В. Манько, а також всі доступні в мережі інтернет зокрема: трипільські мотиви й орнаменти різних регіонів України.
"Взагалі писанка - це оберіг. На червоному тлі писали берегиню роду, вона захищала весь рід, дубові листочки писали на чоловіче здоров'я, ружу - на жіночу красу і здоров'я, а якщо дівчата хотіли вийти заміж, то писали пташечок, які дивляться одне на одного. У мене цей варіант пройшов, після пташечок я заміж таки вийшла ", - посміхається дівчина.
Майстриня написала понад 1300 писанок за три роки. Дві свої роботи, на яких зображені герб України та калина, подарувала музею імені Івана Гончара в місті Києві.
"Є вироби на продаж. Надаю приватні уроки з писанкарства. Окрім цього відправляю волонтерам, блогерам на розіграш за донат. Деякі роботи продаю за мінімальну ціну, щоб було на матеріали. Досить дороге це задоволення - писанкарство, але якщо припало до душі, то від цього ніде не подітись. Мої писанки - моя душа. Я пишу, тому що це моє, так я відчуваю". - підсумувала Діана Онищенко.