На Шполянщині значна частина жителів користується водою з шахтних колодязів. Водночас її безпечність залежить не лише від природних умов, а й від правильного облаштування та регулярного догляду за криницею. Навіть прозора на вигляд вода може становити загрозу для здоров’я.
Завідувачка Шполянського відділення Звенигородського районного відділу ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» Марія Михайленко розповіла про основні правила облаштування та утримання колодязів.
«Колодязі необхідно влаштовувати з дотриманням вимог ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною». Найбільш поширеним джерелом питного водопостачання нашого регіону є підземні ґрунтові води, які потрапляють до населення через шахтні колодязі. Обслуговування індивідуальних колодязів є обов’язком власника, тому саме власники повинні підтримувати їх у належному санітарному стані», - пояснює Марія Михайленко.
Вона додає, що зовнішній вигляд води не гарантує її безпечності.
«Вода в колодязі може бути кришталево прозорою, але це не означає, що в ній немає мікроорганізмів - вірусів, бактерій чи хімічних агентів. Серед можливих збудників - сальмонели, шигели, холерний вібріон, ієрсинії, кишкова паличка, віруси гепатиту А та Е, лептоспіри, яйця гельмінтів тощо».
За словами Марії Михайленко, основними джерелами забруднення стають побутові та господарські фактори.
«Патогенні мікроорганізми потрапляють у ґрунтові води через негерметичні вигрібні ями, поверхневі стоки, забруднення з особистих і фермерських господарств, пасовищ, розташованих неподалік», - застерігає посадовиця.
Особливу увагу завідувачка приділяє нітратному забрудненню.
«Під час паводків колодязі стають особливо вразливими. Джерелами нітратів можуть бути добрива, гній, відходи тваринництва, каналізаційні ями й туалети, розташовані поруч. У 2025 році у 30,5% досліджених проб криничної води на Шполянщині виявлено перевищення допустимого вмісту нітратів від 1,2 до 10 разів. Така вода непридатна для споживання, особливо дітьми до трьох років, і може використовуватися лише для технічних потреб. Крім того, у 9,2% проб зафіксовано перевищення мікробіологічних показників», - зазначає Марія Михайленко.
Також вона нагадує про вимоги до розташування колодязів.
«Колодязі не можна розміщувати в понижених, заболочених місцях або там, де існує ризик затоплення. Індивідуальний колодязь має бути не ближче ніж 20 метрів, а громадський - не менше ніж 50 метрів від можливих джерел забруднення. У радіусі 50 метрів забороняється миття транспортних засобів, водопій тварин, облаштування водойм для птиці, приготування отрутохімікатів та інша діяльність, що може спричинити забруднення. Необхідно забезпечити захист від проникнення поверхневих стоків».
Окрему увагу Марія Михайленко приділяє технічному стану колодязя.
«Стінки колодязя повинні бути щільними, без шпарин. Навколо слід влаштувати глиняний «замок» або бетонований майданчик радіусом не менше двох метрів з ухилом від колодязя. Наземна частина повинна бути не менше як 0,8 м вище поверхні землі та щільно закриватися кришкою. Зверху обов’язково облаштовують дашок», - додає завідувачка.
Ще одна важлива порада - регулярний догляд.
«Не рідше одного разу на рік необхідно проводити обстеження, очищення, за потреби ремонт та дезінфекцію колодязя. Після знезараження бажано провести лабораторне дослідження води. Для дезінфекції можна використовувати засоби, внесені до державного реєстру, зокрема «Акватабс», «Жавель-клейд», «Жавілар Плюс», гіпохлорит кальцію».
Вона також розповідає про особливості використання «Акватабс».
«Якщо використовується препарат «Акватабс» для знезараження візуально чистої води, попередня обробка не потрібна. Одну таблетку, попередньо розчинену у невеликій кількості води, вносять у колодязь із розрахунку 1 таблетка на 0,5 м³ води. Через 30 хвилин вода придатна для споживання. Якщо легкий запах хлору відсутній, додають ще одну таблетку».
У разі підтоплення або зміни якості води алгоритм складніший.
«Спочатку воду повністю відкачують після припинення паводку, очищають дно від мулу й сміття, механічно очищують стінки, за потреби проводять ремонт. Лише після повторного наповнення колодязя здійснюють дезінфекцію. Якщо вода холодна (+4…+6 °C), кількість хлорвмісного препарату для об’ємної дезінфекції збільшують удвічі. Після обробки колодязь залишають закритим на кілька годин, а потім обов’язково відбирають пробу води для лабораторного контролю».
Окремо фахівчиня наголошує на безпеці під час очищення.
«Перед тим як людина спускається у колодязь, необхідно перевірити, чи не накопичився там вуглекислий газ. Для цього на дно опускають запалену свічку. Якщо вона гасне, працювати можна лише в ізолювальному засобі захисту органів дихання».
На завершення Марія Михайленко зазначає:
«Профілактична дезінфекція значно безпечніша та простіша, ніж санація після забруднення. Регулярний догляд за колодязем - це відповідальність власника і запорука здоров’я родини».