Вона тендітна, дещо сором’язлива (не звикла до уваги преси), але вправна господиня.
Ми гостюємо у Мирослави Кравченко, дружини міського голови – спілкуємося і готуємося випікати паски.
- Мирославо, кожна господиня дотримується родинних традицій у веденні господарства, вихованні дітей, підготовці до великих християнських свят. Великдень – одне із світлих і радісних свят українців. Чи існують у Вашій родині традиції?
Звісно. Але в нашій сім'ї так багато переплелось. Адже я народилася в Одесі, а проживала у місті Виноградів Закарпатської області, що за 15 кілометрів від Угорського кордону. Дідусь, бабуся, батьки і ми з меншою сестрою – наша невелика, але дружна родина дотримувалась, напевне, більше західних традицій, аніж південних.
- У західній Україні взагалі цікаві традиції. Пам’ятаєте щось особливе?
Так, справді там були дуже цікаві традиції святкування Великодня. Там і паски випікають дещо інші, ніж в центральній Україні. Печуть їх у чистий четвер. Круглі за формою, як звичайний хліб, але гарно прикрашені. У нашій родині паски завжди випікала бабуся. А мама, оскільки вона в мене з Одеської області, випікала пасхальний кулич, який ми їли на десерт. Тож у нас був такий собі мікс традицій.
- А ще кажуть на Закарпатті дуже смачна кухня. Щось особливе готували на Великдень?
Так. Закарпатці полюбляють шовдирь. Це угорське блюдо. У нас його робить батько – він же угорець. Це замаринована за особливим рецептом і копчена грудка свинини. Але готують шовдирь тільки на Пасху. І разом з пасками його несуть освячувати до церкви. На Закарпатті кажуть: без шовдиря нема Великодня.
- А яйця розмальовували чи в цибулі фарбували?
Ні. Там теж свої традиції є. Крашанки готувалися в чистий четвер. Робили це з дідусем, бо він найкраще знав технологію розписування крашанок парафіном. Жодної хімії. Лише натуральні барвники і мистецтво. Малюнок виходив дуже красивим і незвичним. Ось синочок підросте, то ми теж будемо розмальовувати крашанки дідівським методом.
- До церкви ходили?
Обов’язково. Уся родина. І діти. Стояли всеношну, святили паску, крашанки, обов’язково масло і сіль. І ні в якому разі горілку. Горілку – ні в церкву не можна було нести, ні на стіл ставити. Опісля церкви вся родина збиралася на вранішній сніданок. А на стіл клали лише освячені харчі.
- А куми, хрещені, друзі? Були й гості за столом?
Ні. Великдень – це сімейне свято. Вся родина збиралася вдома, а не ходила по друзях, як це часто буває в центральних регіонах. Вважалося, що на гостину можна піти й наступного дня, а сам Великдень варто проводити у колі своєї сім’ї. А от другого-третього дня була ще й така великодня забава: хлопці бризкали на дівчат парфумами. А дівчата за це давали їм крашанки.
- Мирославо, а нині, коли вже самі стали господинею, паски печете чи чоловік з магазину привозить?
Ні, не привозить. Печу. І давно вже. Перший раз самостійно спробувала спекти ще будучи студенткою в Харкові. Так трапилося, що нам з подружками щось завадило поїхати на Великодні дні додому і ми вирішили самі спекти паску. Чесно зізнаюся, тоді вона не надто вийшла. Мабуть, переборщили з якимись інгредієнтами, можливо цукру додали занадто багато. Але з’їли всю.
Відтоді довела свою майстерність до рівня майже професіонала (посміхається. – ред). Добре пам’ятаю мамині настанови: випікати паски, замішувати на них тісто завжди потрібно з позитивними думками. Думати потрібно лише хороше.
- Багато печете пасок?
Традиційно випікаю три паски. Одну – собі, іншу – батькам, і третю – друзям. Зазвичай печу по маминому рецепту, але інколи пробую й інші.
- Чоловік допомагає?
Чоловік купує продукти. Це його вклад у Великодній стіл. А я вже готую наїдки і смаколики. До речі, не лише в свята, а й у будні дні. З нього – «мамонт», з мене – смачно, тепло, затишно. Звісно, зараз у нього набагато більше відповідальності як у міського голови і набагато менше вільного часу, та все ж він знаходить його, щоб нам з Святославчиком допомагати. Наприклад, в нас є одна незмінна традиція – із самого народження синочка, купаємо його лише разом. Дитина дуже відчуває любов і турботу батьків, а це, я вважаю, дарує дитині щоденну усмішку та найкраще захищає.