За минулий рік на Шполянщині збільшились випадки сказу серед диких тварин порівняно з позаминулим роком. Так, в 2024 році серед диких тварин-лисиць зареєстровано 3 хворих на сказ, так як в 2023 році подібні випадки не реєструвались.
Про це жителів регіону інформує завідувачка Шполянського відділення Звенигородського РВ ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» Марія Михайленко.
Як повідомили в санепідмстанції, у 2024 році зареєстровано 5 осередків лабораторно підтвердженого сказу серед тварин-нападників на людей. Вірус виділено у мазках з головного мозку трьох домашніх котів у селах Топильна, Сигнаївка та місті Шпола, кози у селі Журавка, однієї собаки у селі Лип’янка.
За минулий рік за медичною допомогою звернулись 93 потерпілих від нападу тварин, у 2023 році таких звернень зареєстровано 64. Більшість випадків виникли по причині порушень правил поведінки з тваринами, їх різке збільшення зареєстровано в 2-му півріччі, 32-м потерпілим нанесені тяжкі травми.
Марія Михайленко відзначає несприятливим епідемічний прогноз в регіоні, адже проблема відсутності належної боротьби зі сказом залишається відкритою. Також до різкого поширення сказу серед тварин та зростання нападів їх на людей призводить зменшення обсягів робіт по знищенню гризунів суб’єктами господарювання на Шполянщині.
Часто в населених пунктах з бродячими собаками та бездомними котами бавляться діти, не розуміючи небезпеку, яку вони несуть. Людська жорстокість деяких мешканців громад, які бездумно викидають на вулиці тваринок, може привести навіть до трагічних наслідків, адже не всі діти й дорослі звертаються за медичною допомогою в разі нанесення тваринами невидимих та незначних пошкоджень шкіри.
Інкубаційний період від моменту нанесення пошкодження до появи характерних ознак хвороби становить від семи діб до трьох місяців, але може тривати від одного до трьох років. Прояви — гідрофобія (боязнь води), інколи – боязнь свіжого повітря та протягів.
Запобігання, профілактика та щеплення. Сказ – це гостра вірусна смертельна, особливо небезпечна інфекція не тільки теплокровних тварин, а й людей. Джерелом збудника сказу є не тільки хворі та інфіковані дикі (лисиці, вовки, дикі кабани, лосі, олені) та домашні тварини (коти, собаки, кози, корови, вівці, свині) а й мілкі гризуни (пацюки, миші, хом’яки, ондатри, тощо), кажани, їжаки, білки. Людина може інфікуватись збудником сказу від хворої на сказ тварини не лише через укус, а й подряпину та, навіть, мікроскопічні пошкодження шкіри, потрапляння слини на слизові оболонки тіла, в тім числі ока. Вірус стрімко вражає центральну нервову систему та приводить до смерті.
Розвитку інфекції у потерпілого можна запобігти, якщо своєчасно провести вакцинацію.
- Якщо людину вкусила, подряпала чи послинила тварина (дика, безпритульна чи домашня) слід негайно повідомити дільничного ветеринарного лікаря, впродовж не менше 10 хвилин промити місце мильною водою, краї рани обробити антисептиком (горілкою, 5% розчином йоду, тощо), накласти на рану стерильну пов’язку (можна використати прошпарену гарячою праскою марлю чи шматок тканини) та негайно звернутись за медичною допомогою.
- Якщо травму нанесла відома тварина – своя домашня чи сусідська, її слід утримувати під наглядом протягом 10 днів, ні в якому разі не вбивати! Саме цей період вирішить питання застосування єдиного способу запобігання виникнення захворювання на смертельну недугу – проведення профілактичного антирабічного лікування, необхідність якого вирішує лише лікар травматолог. Воно буде непотрібне, якщо тварина не захворіє та не загине. До речі, завдяки такому принципу, курс антирабічних щеплень за схемою лікувально-профілактичної імунізації проти сказу травматологами КНП «Лікарня імені братів О.С. і М.С. Коломійченків» Шполянскої міської ради ОТГ в 2024 році було призначено та проведено лише 26-и із 93-х потерпілих від нападів тварин.
Значним ризиком є відмова потерпілих від щеплень – це пряма загроза життю. Профілактичні щеплення від сказу раз на рік рекомендуються людям за окремими професіями – зоотехнікам, ветеринарним спеціалістам, працівникам тваринницьких ферм, мисливцям, тощо.
Щоб захистити себе від небезпеки – уникайте контактів із потенційно небезпечними тваринами, не торкайтеся диких чи безпритульних тварин, особливо тих, які не бояться до вас підходити, виконуйте правила утримання домашніх тварин, не провокуйте їх на укуси, регулярно вакцинуйте своїх улюбленців. Пам’ятайте, що певне епідеміологічне значення в розповсюдженні вірусу сказу мають копитні травоїдні тварини, гризуни та птахи.