так вважають працівники міської ради Віра Шумейко та Людмила Василик, які понад три десятиріччя працюють поруч у відділі, куди щодня звертається найбільше шполян.
Людина ніколи не знає наперед, якою дорогою доведеться їй пройти у житті і які перепони подолати на цьому шляху. І саме підтримка близьких, колективу, у якому доводиться працювати, людей, котрі стають твоєю другою родиною впродовж багатьох років, іноді є дуже вагомою на цьому шляху.
Понад три десятиріччя трудяться поруч у загальному відділі міської ради Віра Шумейко та Людмила Василик.
Віра Павлівна прийшла на роботу до міської ради ще у 1978-му, Людмила Валентинівна — у 1984-му році. Тоді їхні посади називались просто: секретарі-друкарки. Згодом механічні друкарські машинки було замінено на сучасні комп’ютери, а у міській раді створено нові відділи та введено нові посадові обов’язки.
Сьогодні Віра Шумейко очолює загальний відділ, а Людмила Василик є спеціалістом цього підрозділу. Ось так усе трудове життя і йдуть поруч. За ці десятиріччя їхні долі — як на долоні. Разом раділи успіхам своїх дітей, разом ростили, вчили і одружували їх, тішились першими онуками і сьогодні підтримують один одного як на роботі, так і поза робочим часом.
Із теплом та добротою згадують жінки їхню спільну наставницю — мудру і досвідчену Раїсу Миколаївну Чаплю, яка впродовж багатьох років працювала поруч: і секретар-друкаркою, і діловодом міської ради. Саме від цієї жінки вони навчилися всім премудростям роботи, а її життєві поради щодо спілкування з людьми зберегли і донині.
Щодня до відділу, де працюють Віра Шумейко та Людмила Василик, за різними довідками звертається безліч шполян. Кожен житель міста потребує до себе уваги, тож вони намагаються кожному приділити її, прагнучи виконувати свою роботу якнайкраще. У колективі міської ради є одними із найдосвідченіших працівниць, тож є наставницями для молоді, що приходить на роботу до установи.
— Надійний колектив той, що тримається на довірі і розумінні,— вважають працівники міської ради Віра Шумейко та Людмила Василик. — І нам дуже пощастило, бо саме з такими людьми ми і йдемо сьогодні по життю.
Лариса Бачинська