Прізвище Кравченків добре відоме в Шполянському районі. У радянські часи Віктор Кравченко врятував Лебединський насіннєвий завод від розрухи. А згодом його син Дмитро очолив підприємство і вивів у лідери насіннєвого ринку України. На перший погляд може здатися, що досягти успіху, отримавши таку спадщину, було досить легко. Про міфи, які супроводжують ім’я Дмитра КРАВЧЕНКА, читайте у нашому інтерв’ю.
Міф 1: Успішний бізнес у спадок
— Дмитре Вікторовичу, існує думка, що успішна і прибуткова компанія LNZ Group — це спадок, залишений Вам від батька. Що Ви лише вскочили у потяг, який і так рухався заздалегідь прокладеною колією.
— Колія дійсно була, але на цьому шляху було чимало перепон, які непомітні збоку. Піти стопами батька я вирішив у студентські роки, на другому курсі інституту. Тоді це було для мене викликом, який захопив мене. Я прийшов на підприємство, яке було далеким від ідеалу, це був час перелому системи: в один момент ми перейшли від планової (радянської) економіки до ринкової (дикої). Це були лихі 90-ті. Ми були розслаблені сільські хлопці, які жили ілюзіями, та дуже швидко з’явились люди з іншими поняттями, які спробували нас «посунути». Було декілька рейдерських атак, які показали нам справжні реалії тодішнього бізнесу. Ми відбились і в результаті виграли «війну» за завод. У роботі з батьком було важко знайти спільну мову. У нас були діаметрально протилежні підходи. Він був більш лояльний, ліберальний, я — більш різкий і прагматичний. Та, попри розбіжності у поглядах, я вдячний батькові за те, що він свого часу зберіг Лебединський насіннєвий завод. Саме він став точкою росту для нинішньої компанії LNZ Group — компанії, яка сьогодні, крім насіннєвого заводу, включає 31 агрофірму і має 55 тис. га землі по всій Україні.
Схожих точок росту в ті часи на Шполянщині було чимало: це і кондитерська фабрика, і завод запчастин, і два цукрові заводи. В Україні працювало три насіннєві заводи (на Сумщині, Вінничині і Шполянщині), подібних Лебединському. Проте не лише вижити, але й наростити потужності вдалося лише ЛНЗ. Інші заводи перетворилися на руїни.
Міф 2: Район у власність
— Стосовно 55 тис. га землі. Від шполян іноді можна почути думку, що Ви приватизували піврайону.
— Потужності ЛНЗ знаходяться не лише у Шполянському районі, Шполянщина — це лише одна із складових територій компанії і далеко не найбільша (25% від загальної кількості орендованих земель — ред.). Шполянський район налічує 81 тис. га орної землі, із них 16 тис. га орендуємо ми. Ці землі ми не приватизували, а взяли в оренду, за що щороку сплачуємо орендну плату нашим пайовикам. Чутки про те, що ми приватизували усі землі Шполянщини — ніщо інше, як робота наших конкурентів.
Попри те, що в цьому районі ми орендуємо порівняно невеликий відсоток земель, найбільше податків до бюджету сплачуємо саме тут. Так, у 2014 році група компаній ЛНЗ сплатила державі 261 мільйон гривень податку, з них на Шполянщині — 195 мільйонів. Сьогодні існує практика реєстрації головних офісів великих компаній в столиці, а отже і всі податки йдуть туди. Ми свідомо реєстрували ЛНЗ на Шполянщині, адже це наша рідна земля, де живемо ми і де ростуть наші діти.
Міф 3: У політику заради наживи
— Цього року Ви вперше підтримуєте політичний проект. Чому? Хочете отримати більший вплив у районі?
— Я не маю політичних амбіцій, мені не потрібні мандати та посади. Моя мета — підтримати земляків, як я роблю це з року в рік у різний спосіб. Нове виборче законодавство написане під себе великими політичними партіями, щоб зменшити конкуренцію. Іншими словами, звичайна людина не може балотуватися до органів самоврядування будь-яких рівнів без приналежності до певної політичної сили. Тому ВО «ЧЕРКАЩАНИ» — це лише платформа для активних громадян, які хочуть брати участь у життєдіяльності свого регіону, не схиляючись перед партійними столичними «богами». Тобто це не гра в розкручені бренди, а справжнє бажання молодих, активних та думаючих людей — людей, яких ми з вами добре знаємо, —- будувати громадянське суспільство, укріплювати економіку та реалізовувати соціальні проекти. Чому б не підтримати таке прагнення?
Міф 4: Майбутній мер Шполи
— А як же чутки про Ваші наміри балотуватися на посаду міського голови Шполи?
— Це лише чутки! Із кандидатом на посаду міського голови Шполи Сергієм Володимировичем Кравченком нас об’єднує прізвище і те, що він балотується від ВО «ЧЕРКАЩАН». Ми не родичі, як багато хто вважає!
Але я дійсно підтримую Сергія, як кандидата від ВО «ЧЕРКАЩАНИ». Наша команда повірила йому, як свого часу у нього повірила Народна рада, коли після Революції Гідності рекомендувала його на посаду прокурора району. Але я не вважаю за потрібне радити шполянам, який мер їм потрібен. У мене є своя думка, але це мої особисті переконання. В Шполі є багато авторитетних людей, до яких можуть прислухатись шполяни: П.Мальчик, В.Уманець, В.Плахотнюк, О.Кузуб, О.Ткаченко, подружжя Маєтних та інші.
Міф 5: Соціальні ініціативи як політичний піар
— Дмитре Вікторовичу, чи правильно ми зрозуміли, що допомога Групи компаній «ЛНЗ» селам району напередодні виборів — це підтримка кандидатів від ВО «ЧЕРКАЩАНИ»? Можливо, це такий собі непрямий політичний піар?
— Ми давно позиціонуємо себе як соціально відповідальну компанію. LNZ Group допомагала, допомагає і допомагатиме селам району незалежно від виборів та політичних вподобань. Відновлення доріг, придбання автомобілів швидкої допомоги, ремонти шкіл, ФАПів та будинків культури, встановлення енергозберігаючих вікон у закладах соціальної сфери — це одна із складових нашої діяльності.Ще при батькові завод допомагав людям. На всі свята селяни отримували м’ясо, ковбаси, була практика привозити з півдня кавуни і продавати їх за низькими цінами. І я продовжую закладені батьком традиції. Ми сплачуємо одну з найбільших орендних ставок в районі. Крім того, кожна громада, де ми орендуємо землі, отримує фінансову допомогу на розвиток інфраструктури села. Люди самі вирішують, на які саме потреби варто витратити ці кошти в першу чергу — і це головна вимога при виділенні коштів.
Міф 6: Гроші, які падають з неба
— А звідки ж гроші на реалізацію всіх цих ініціатив?
— Гроші не падають нам на голову з неба, як багато хто думає. Наш прибуток — це злагоджена робота усіх підрозділів компанії. Тяжка робота, іноді по 25 годин на добу. Це розширення кола партнерів, співпраця з іноземним бізнесом. Це — постійний рух: до нового, сучасного, прогресивного. Тобто грамотна стратегія і (посміхається — ред.) уміле керівництво!
Міф 7: Село і люди
— Не думали змінити одноманітне сільське життя на мегаполіс?
— Ніколи над цим навіть не замислювався. Так, сьогодні модно керувати великим бізнесом з-за кордону. Але я народився у Матусові, а в 1,5 роки сім’я переїхала в с. Лебедин. Тут моя родина, тут живуть мої друзі, тут жили мої пращури — всі вони додають мені сил у складні хвилини. Моя донька навчається у Лебединській сільській школі. І я не вважаю, що вона отримає гіршу освіту, ніж у навчальних закладах столиці. Я сам навчався тут і бачите ким виріс (посміхається — ред.). Я ходжу тими ж вулицями, якими ходять мої односельчани, їм ті ж продукти і п’ю ту ж воду, яку, як дехто нас звинувачує, ми нібито забруднюємо. Наприклад, вчора заїжджав до магазину неподалік заводу, щоб купити цукерки, які полюбляє моя донька.
Повноцінність життя для мене — це не закордонні вілли і червона ікра. Я відчуваю себе щасливим, коли здорові мої рідні, коли успішний мій колектив, коли поруч незрадливі люди, коли в країні мир і лад. Чого нам усім і бажаю!