Ми продовжуємо забезпечувати наших земляків, що несуть службу у зоні АТО всім необхідним. Зараз особливу увагу приділяємо мобілізованим 4—5 хвиль, адже майже всі вони нещодавно прибули в Луганську і Донецьку області і потребують нашої з вами допомоги в облаштуванні побуту, створенні елементарних умов для проживання на нових позиціях, в окопах і бліндажах. Іноді це покинуті і напівзруйновані будинки, бліндажі серед лісу чи поля, без світла і води, без нормального даху... Завдяки допомозі небайдужих шполян захисники облаштовують своє житло так добре, що відразу видно: тут живуть господарі.
Нещодавно ми здійснили відразу дві поїздки в зону АТО: вирушили до Слов’янська—Краматорська—Артемівська—Лисичанська—Троїцького—Попасної—Щастя—Старобільська. Повернувшись під ранок середи, цього ж дня попрямували в сторону Маріуполя—Волновахи—Пісків—Черкаського. І лише третього дня остаточно повернулись додому.
Спочатку відвідали Володимира Кирстю, та вперше за рік волонтерства ми побачили, як друзі і однокласники зібрали кошти, щоб допомогти не лише товаришу, а і його побратимам. Наступними нас зустріли Сергій Похилько і Максим Іщенко, на передовій наші славетні мінометники вже рік воюють, — Андрій Качкар, Сергій Богданов, Іван Маслюк, Василь Колосовський і Ігор Хирний. За кілька кілометрів від позицій ДНРівців на нас чекав Роман Омелянчук, у кімнаті якого на стіні висить його трофей — прапор ДНР. Потім передача дісталася Олега Проценка, Сергія Сімона, Валерія Лісовенка, Віталія Кузіка. На передовій в іншому місці ми зустріли Олександра Литвина і ще одного Сергія Богданова, Руслана Полубінського, Віталія Приблуду, Сергія Гончаренка та Володимира Косачева.
А біля Сєвєродонецька, на передових позиціях, мужньо несе службу командир, батько 5-х дітей Микола Шемет. Чотири маскувальні сітки, які виготовили сигнаївчани, одяг, засоби захисту, цвяхи, кле-йонку, скоби, інші будівельні матеріали, продукти, а також одну маскувальну сітку і тактичні окуляри, передала йому Руслана Лоцман. Все це ми залишили на його позиції. Часто наші земляки служать поруч, не знаючи про це. Так і цього разу зібрали всіх разом і познайомили бійців однієї бригади, шполян: Валерія Крадених, Андрія Тимошенка, Олександра Миронця, Романа Задніпряного і Андрія Кухарчука.
Андрія Павловського змогли знайти лише з другої спроби — так добре він замаскував свою позицію. В Старобільську нас зустрів героїчний Олександр Барзюк, якому ми передали смаколики і форму. Останнім відвідали Олександра Карбівничого, де повністю розвантажились.
Повернувшись додому, мали лише кілька годин до виїзду, шукали кошти на нові замовлення: потрібно було придбати паяльну лампу, 2 генератори, 2 комплекти форми і берци. Завдяки Дмитру Кравченку, який погодився оплатити додаткові рахунки, та небайдужим приватним підприємцям, за кілька годин до виїзду було зібрано все необхідне. Крім цього, велику кількість продуктів нам надали в райдержадміністрації, а їм привезли жителі сіл.
Вже у четвер вночі ми відвідали наших земляків у Дніпропетровському госпіталі, завезли гостинці, форму і берци, які вони втратили при пораненні.
Під Маріуполем відвідали Олександра Кравченка з Лозуватки. На передовій нас зустрічав героїчний шполянин Борис Авдюхов, його побратими, бійці з 72-ї бригади, побратими Сергія Кувіти. Під Волновахою відвідали і передали все необхідне бійцям 14-го батальйону Олександру Тулуману і Валентину Олійнику, бійцям 72-ої бригади Юрію Білику, Сергію Бойку і Віктору Темненку.
Ще один генератор відвезли Сергію Середі і Сергію Сігаю, а також розгрузки, одяг, продукти.
До вечора дістались наступної передової позиції, за кілька кілометрів від ДАПу — заїхали до Олександра Маньківського, відвідали ще трьох земляків під Дніпропетровськом — Сергія Безуглого, Романа Чумаченка і Руслана Хитенка. Ще майже 15 посилок буде відправлено «Новою поштою» у військові частини і землякам, які служать в Одеській області. До слова, минулого місяця ми відіслали такі посилки 20 землякам: форма, берци, спальні мішки і каремати, розгрузки і рукавички, тактичні окуляри.
За 5 діб подолали близько 4 тисяч кілометрів. Всього нами було придбано і доставлено шполянам 40 пар берц, 35 комплектів одягу, футболки, 25 розгрузок, 17 пар тактичних рукавиць, каремати і спальники, 1 бензопилку, 2 паяльні лампи, 3 генератори, 1 кевларовий шолом, цвяхи, клейонку, лопати, сокири, ножовки, казани і сковорідки, дощовики, тактичні ремні і рюкзак, 1 набір автоключів та багато іншого. Крім того, ми відвезли 30 мішків картоплі, 350 кг круп, велику кількість огірків, зелені, капусти, тушонки, тощо. Вперше з нами поїхала наша постійна помічниця — Валерія Підмогильна. Тож цього разу «обіймашки» роздавала не лише «мама-теща» Галина Лоцман, а і Валерія Михайлівна.
Висловлюємо щиру подяку всім, хто допоміг нам у здійсненні цих поїздок: Дмитру Кравченку, Володимиру Потапенку, Павлу Мальчику, Максиму Доценку, Василю Варенику, Сергію Кисленку, Петру Комару, Віталію Чаплі, Василю Лозі, Ігорю Матіці, Олегу Кошовому, Віктору Лисиці, працівникам РДА, ПП «НІК», водію Миколі Савченку і великій кількості небайдужих жителів району, які надали кошти, продукти, обереги.
Спасибі кожному, хто долучився до збору необхідних речей. Звичайно, не все вдалось закупити, і сьогодні в нас вже довгий список потреб. Але ми всі мусимо допомагати нашим хлопцям. Запрошую плести сітки, писати листи, ділитись вітамінами з грядки і молитись. Навіть не маючи грошей, можна допомогти. Наприклад, 17-річна шполянка Настя Мішечко вишила хрестиком ікону, яку ми передали нашому земляку на передову! Бабуся з Сигнаївки напекла пиріжків і зварила вареників. До речі, хлопці дуже чекають пиріжків і домашніх смаколиків. Тож печіть, а ми доставимо. Якщо ви маєте авто, ми пропонуємо поїхати з нами і відвезти допомогу землякам. Навіть якщо вас не мобілізували, ви можете допомогти тим, хто там замість вас, тим, кому ви завдячуєте ранками без звуків вистрілів, ночами, проведеним у м’яких ліжках, а не підвалах. Ви зробите свій внесок для перемоги. Чекаємо на вас!
Лілія УСИК, волонтер (моб. (098)225-75-12).