Бабуся вирішила померти. Якось у неї запаморочилося в голові, і лікар, що приїхав на «швидкій допомозі», вирішив не ризикувати і забрав стареньку до лікарні. Там їй докладно пояснили, що в такому віці бадьоро стрибати по кафешках, концертах, із пристарілими приятельками вже просто непристойно. Смерть не за горами, і зустріти її слід, як годиться: у своєму ліжку, а не на концерті Тіни Кароль.
Помирати бабуся вирішила вдумливо і зі смаком. Насамперед вона накупила цілу купу ліків і обставила ними свою тумбочку біля ліжка. У повітрі відразу оселився стійкий запах корвалолу. По-друге, вона напружила всіх нас, щоб ми, жертвуючи своїм часом і нервами, допомагали їй в урочистому процесі вмирання. Вона вередувала, вимагала нових ліків, виклику то лікаря, то нотаріуса.
Мама збилася з ніг, намагаючись задовольнити всі її примхи і хоч якось переконати, що вмирати ще все-таки рано. У відповідь бабуля заплющувала очі і просила накапати їй ще трохи корвалолу.
Але якось у бабусиній кімнаті з'явилася її давня приятелька Неллі. Слава Богу, я була на той час у неї вдома і мала щастя бачити це все своїми очима.
– Кажуть, ти нарешті вирішила померти? – запитала вона густим басом, – Похвально. Треба ж комусь із нас зробити перший крок на той світ, щоб все там розвідати. Тільки скажи мені прямо: невже ти збираєшся лежати в труні в такому жахливому вигляді?
Бабуся буркнула у відповідь, що їй все одно, в якому вигляді вона буде лежати в ящику.
– Тобі, може, і все одно, – відповіла Неллі, – а мені на цей жах доведеться дивитися! Більш того, мені доведеться це цілувати! Що скажуть люди?! Вони подумають, що прийшли на пристойні похорони, а їх таки підло обманули. Я просто не зможу подивитися їм в очі!
– Причому тут люди? – вигукнула бабуся.
– Тому що вони прийдуть, думаючи, що ховають Неліну подругу, а Неля з ким попало не спілкується. Але коли вони побачать тебе, то подумають, що їм підсунули якийсь інший труп, і образяться. До речі, навіщо тобі так багато ліків? Ти що, труїш себе цією гидотою?
– Я намагаюся полегшити собі страждання, – намагалася чинити опір бабуся.
– Ти намагаєшся остаточно зіпсувати собі печінку – а від хворої печінки жахливо неприємний колір обличчя. Ти хочеш, щоб, побачивши тебе в труні, люди від жаху повтікали?
Бабуся подумала і погодилася, що в труні краще лежати з хорошим кольором обличчя. Подруга її підтримала і запропонувала піти на вулицю нагуляти здоровий рум'янець, який буде дуже ефектно виглядати на смертному ложі.
Відкривши рот, я дивилася, як моя бабуся,яка щойно помирала, сповзає з ліжка і бреде в душ, від якого відмовлялася останніх тижнів зо три. А Неля, гидливо підібгавши губи, наказує мені згребти все з ліжка, щоб покласти прати, а ліки – в пакет, щоб викинути в смітник ... А їм із бабусею приготувати дві чашки міцної кави. Оскільки напій добре впливає на тонус і на нерви. А в горезвісній труні, як ви вже зрозуміли, лежати краще зі здоровими нервами і міцним серцем ...
Краща подруга настільки перейнялася бабусиними прийдешніми похоронами, що кілька тижнів старанно її готувала до них. За цей час вони відвідали перукарню, масажиста і салон краси. Ходили по магазинах і на розпродажі, накупили купу всяких милих речей, які, поза всяким сумнівом, стануть в нагоді на тому світі, таких як капелюшок із вуалькою, рукавички, косметика ...
Отже за власні похорони бабуся вже не переживає, оскільки знає, що все пройде на вищому рівні. А щоб скоротати час, вона знову відновила свої походи до подруг, на концерти і веселі пікніки. Каже, що якщо смерті так вже сильно треба, то нехай сама її пошукає ... Правда, безноса поки не поспішає її шукати – мабуть, у бабусі ще недостатньо хороший для цього колір обличчя.