Домашня випічка - це не лише про смак, а й про тепло, спогади та щирі емоції. Для шполянки Тетяни Максименко виготовлення тортів стало справою, що дарує людям радість і збирає їх довкола простоти та щирості.
Журналісти Шполяночки поспілкувалися з майстринею та дізналися, як вона прийшла до улюбленої справи.
Тетяна народилася в Молдові. Її мама - родом зі Шполянщини, батько - росіянин. Коли дівчинці було п’ять років, родина переїхала до Шполи.
«Відтоді все моє життя пов’язане зі Шполою. Я нікуди більше не виїжджала - тут живу й працюю», - розповідає жінка.
Освіта Тетяни не пов’язана з кулінарією: вона здобула фах діловодства, а загалом планувала бути дизайнеркою. Понад рік працювала на Шполянській кондитерській фабриці - у мармеладному та зефірному цехах. Згодом була зайнята у сфері торгівлі. Та з часом у її житті з’явилася справа, яка стала по-справжньому близькою. Уже близько десяти років Тетяна займається випічкою тортів.
Першим поштовхом до виготовлення тортів для Тетяни стала її тітка Валентина Мельник.
«На всі свята саме тітка Валентина пекла торти. Мені дуже подобалися її бісквіти. Ще в дев’ятому класі, коли я ходила до школи, я прийшла до неї зі своїми продуктами й попросила навчити мене пекти бісквіт», - згадує Тетяна.
Спочатку вона пекла торти для дому - на сімейні свята. Згодом почала пекти для сусідів, іноді приходила готувати просто до них додому.
«Тоді я ще не думала, що це може перерости у щось більше», - каже майстриня.
Спробувати себе у серйознішому форматі Тетяну підштовхнув рідний дядько.
«Він порадив викладати мої роботи у фейсбук. Через місцеві групи з’явилися перші замовлення», - розповідає жінка.
Так домашня випічка поступово стала справою, про яку почали дізнаватися дедалі більше людей.
Колись Тетяна мріяла стати дизайнеркою - і сьогодні ця мрія частково реалізується у її тортах.
«Є торти, де я сама малюю картинки, не купую готові. Це мій політ фантазії», - говорить вона.
Втім, більшість замовлень у майстрині - стримані.
«Складні, пафосні дизайни - це інша ціна. А люди зазвичай хочуть простіше, домашнє й доступне», - пояснює кондитерка.
Виготовлення одного торта займає щонайменше два дні.
«Спочатку печеться бісквіт, який має вистоятися добу в холодильнику. Потім я складаю торт із кремом. Начинки різні: карамель із горішками, фруктове конфі. Безе зараз майже не роблю - його нереально висушити через відключення світла», - розповідає Тетяна.
Для кремів вона використовує крем-чіз, маскарпоне та вершки. Вершки - переважно польського виробництва.
«Вони мені більше підходять за якістю і, як на мою думку, мають кращий смак, ніж українські», - додає вона.
Випікає торти Тетяна переважно вечорами, після основної зайнятості.
Найчастіше клієнти замовляють перевірену класику.
«Це “Молочна дівчинка” - у ньому тоненькі коржі на згущеному молоці, і торт “Снікерс”. Креми різні: кому що подобається - просто вершки або сметанний крем, йогурт із вершками. Мій найулюбленіший - крем-чіз із маскарпоне та вершками, особливо з фруктами. Найбільше люблю варіант із консервованим персиком», - ділиться майстриня.
Головний виклик на сьогодні - нестабільне електропостачання.
«Потрібно постійно підлаштовуватися під графіки. Треба встигнути з роботи прийти, їсти для родини приготувати, і торт спекти. На все це - дві години, тож доводиться дуже поспішати», - каже вона.
Замовлення мають сезонний характер: найбільше їх навесні та влітку. Бувають і взимку, але трапляються й періоди затишшя - тиждень-два без замовлень.
Не обходиться хобі Тетяни й без курйозів.
«Одного разу я просто забула зробити торт на ранок. Якщо чесно - взагалі про нього забула. О сьомій подзвонили й кажуть: “Можна приїжджати?” А я ще навіть не починала. Серце - в п’яти. Але протягом дня я швидко його зробила, і все вирішилося. Торт був готовий лише ввечері, але свято все ж відбулося», - згадує вона.
Про те, що її робота приносить людям радість, Тетяна дізнається з відгуків клієнтів.
«Пишуть гарні слова в соціальних мережах, передають через знайомих. Коли кажуть, що будуть рекомендувати мене іншим, - це найкраща оцінка», - говорить майстриня.
Попри всі труднощі, Тетяна не втрачає віри у свою справу й мріє про розвиток.
«Хотілося б, щоб це переросло у щось більше. Можливо, з часом - у власну маленьку кондитерську. Таку, щоб люди приходили не за пафосом, а за домашнім смаком і щирістю», - ділиться вона.
Поки що Тетяна продовжує пекти вечорами, між роботою й побутом, уважно стежить за новими трендами та обирає ті, які можна адаптувати до реальних можливостей і побажань клієнтів.
«Хочеться розвиватися, пробувати нове, але водночас залишатися в тому форматі, який людям близький і зрозумілий», - каже майстриня.
І саме в цій простоті, помноженій на любов до справи, - головний секрет тортів Тетяни Максименко.