НЕБЕЗПЕЧНА ПРИГОДА
Ранок був сонячним та привітним. Сонечко щиро посміхалось, а травичка від того погляду все більше зеленіла. Співали пташки ніжні, чарівні пісні, весь сад заповнював аромат запашних барвистих квітів. На подвір'ї стояла Марійка, вона тримала кошик із різними ласощами у руках. Поряд стояв її вірний друг — пес Бровко, якого дівчина дуже любила. Вони чекали на Марійчиних друзів, з якими домовились піти на пікнік.
Чекати Марійці довелось недовго: друзі незабаром прийшли і вони разом попрямували до лісу. Розпаливши багаття, діти почали грати в ігри, збирати квіти. Вдосталь повеселившись, всі зібрались йти додому, аж раптом Бровко почав гарчати, гавкати, ніби показував своє незадоволення. Він з докором дивився на дівчинку, яка не розуміючи, що трапилось з її чотирилапим другом, гримнула на нього. Друзі пішли, а з ними і Марійка. А пес залишився сидіти біля вогнища, про яке діти зовсім забули. В очах собаки виднілися сум і журба.
Наступного ранку Марійку розбудила мама. Вона сповістила дівчинці про те, що в лісі була страшна пожежа: загинуло багато звірів, згоріли дерева. Почувши це, донька навіть не здогадувалась, яка трагедія сталась насправді, вона лише поглянула на місце, де зазвичай відпочивав Бровко. І раптом Марійка згадала: пес залишився у лісі. Недовго думаючи, вона побігла туди.
Прибувши до лісу, дівчинка побачила залишки від згорілих дерев, перетлілу чорну траву. Марійка бачила зруйновані гнізда птахів. Коли вона почула жалібне виття, в її серце ніби хтось кольнув гострою голкою — вона впізнала голос Бровка. Він сидів на обгорілій траві, з його очей краплями падали сльози. Біля нього лежала маленька ластівочка. Її крила впали виснажено на землю, очі були заплющені. Дівчинка заплакала гіркими слізьми — їй здавалось, що пташка не дихала.
А пес все дивився на місце, де діти розводили багаття. Дівчинка враз зрозуміла, що відбулось. Марійка нахилилась до пташки і тихенько прошепотіла: «Пробач! Пробач мені, люба пташко, я більше ніколи так не буду чинити». Сталось диво: пташка потихеньку почала відкривати свої оченята. Дівчина взяла пташечку на руки і побачила, то у неї зламане крило. Марійка забрала ластівку, вилікувала її і навесні відпустила на волю. Вона на все життя запам'ятала цей гіркий урок. І записала собі у зошит вислів: «Вогонь — і друг, і ворог». Тож потрібно пам'ятати, щоб не сталось такого лиха, обережно поводься з вогнем!
Вікторія ВОЛОШИН, учениця 5 класу Сигнаївського НВК. «ДНЗ-ЗОШ І—ІІІ ступенів».