Звідки і коли з’являється натхнення для написання віршів? Яка їх кількість? Чи є поезія покладена на музику? У якому місці народився перший в житті вірш? Улюблене заняття в вільний час? Чи віршує ще хтось з родини? Коли з’явиться перша авторська збірочка і яку вона матиме назву? Ці та багато інших запитань учні 5-х А класів ЗОШ №1 та ЗОШ І—ІІІ ступенів №3-гімназія, які завітали до районної бібліотеки для дітей зі своїми класними керівниками поставили перед поетесою Любов’ю Грушник.
Ця талановита, щира людина повила за собою всіх присутніх у країну свого дитинства, у рідне село Мар’янівку, де по-особливому співає соловейко, щедро родять яблука і груші. Це село живе в пам’яті найдобрішим і найтеплішим куточком Всесвіту. Про село в центрі України Любов Миколаївна написала такі рядки:
Мріє Мар’янівка при долині, Мов у віночку між липами, кленами
Б’ється тут серце моєї Вкраїни.
З самого малечку дітям прищеплювалась любов до її величності Книги. Читали всі — сивочолий дідусь, тато, мама. Тож і не дивно, що закінчивши школу дівчина обрала професію бібліотекаря, пов’язавши все своє життя з храмом книг. Поезія довгий час дрімала, адже за життєвими і трудовими турботами часу майже не залишалось. Хоча інколи з’являлись вірші, але вони були для себе, для душі і виносити їх на люди не зважувалася. А вихлюпнулися вони кришталево-чистим джерельцем, коли син познайомив з коханою дівчиною, майбутньою дружиною, яка подарувала згодом бабусі радість і втіху — маленьких сонечок, внуків Алісочку та Дениску.
Спілкування поетеси з юними слухачами проходило у руслі високої, доброї, дитячої поезії. Діти читали вірші про домашніх улюбленців. Учень 5-А класу ЗОШ № 1 Сергійко Матросов прочитав власний вірш про Україну.
Любов Миколаївна побажала юним шанувальникам безмежної віри в себе, у власні сили, наполегливості у досягненні мети. Порадила розкривати всі свої здібності, реалізовувати себе.
Валентина ІВАНКІНА. м. Шпола.