Нині ринок землі — наріжний камінь запеклих сутичок у соціальних мережах та на шпальтах профільних і не дуже видань. Над цим питанням ламають списи та трощать рейтинги і імідж активісти та політики усіх мастей, від місцевого розливу до політичного Олімпу. І прихильники, і супротивники не йдуть на жодний компроміс у питанні ініціативи Президента України Володимира Зеленського щодо продажу землі. Одні вперто стоять на збереженні мораторію на продаж, інші готові продати усе, до останньої піщинки. Разом із тим, на сьогодні вже існує концепція, розроблена міністром економічного розвитку, торгівлі і сільського господарства Тимофієм Миловановим, а напередодні на розгляд Верховної Ради внесли відповідний законопроект № 2178-3 від 1 жовтня 2019 року. Які підводні течії земельної реформи, хто виграє, а хто програє від впровадження ринку землі дізнавалась «Шполяночка+».
Найбільші побоювання викликає можливість скуповування землі іноземними агркорпораціями та окремими особами.
— У моделі, яку ми пропонуватимемо з урядом, купувати чи продавати землю зможуть лише українські громадяни і компанії. Страшилки про китайців, арабів чи інопланетян, які вивезуть нашу землю вагонами — це маячня, — зазначив президент Зеленський у ході недавньої зустрічі з аграріями.
Однак на цій же самій зустрічі, тільки трохи пізніше, прем'єр-міністр Олексій Гончарук, відповідаючи на уточнювальні питання із залу, все-таки проговорився:
— В існуючій моделі можуть бути іноземці. У тій моделі, по якій ми зараз дискутуємо, це можливо, — чесно сказав прем'єр.
До речі, вже зараз, без будь-якого ринку, іноземні агрохолдинги почали своє проникнення на українські землі.
— За сірими схемами вони точково скуповують і землі, і акції українських агрокомпаній. Понад 2,5 млн гектарів контролюється іноземним капіталом з Саудівської Аравії, Німеччини, США, — стверджує експерт Українського інституту аналізу та менеджменту політик Денис Гаєвський.
Як відомо, запустити ринок сільськогосподарських земель Україні давно і наполегливо рекомендують чи не всі наші «міжнародні партнери» — починаючи від Міжнародного валютного фонду і Світового банку, і закінчуючи європейськими та американськими політиками (не рахуючи наших політиків і експертів). Мовляв, це дозволить різко наростити обсяги ВВП, а також залучити додаткові кредити та інвестиції. У той же час, противники земельного ринку доводять: земля — це останній цінний актив, який залишається в руках нашої держави. А експерти стверджують: отримавши доступ до земельного ринку, міжнародні корпорації скуплять за безцінь все. До останнього клаптика.
Серед самих пайовиків існують розбіжності у погляді на продаж землі. Одні в цілому не проти, але з чітким державним регулюванням та високими цінами, інші – проти, бо вважають, що землю скуплять іноземці та спекулюватимуть на ній.
— Я особисто в цілому підтримую ринок землі, але саме зараз проти її продажу. Чому? Якщо ми говоримо про продаж землі, то випливає логічне питання її вартості. Тож я хотів би зрозуміти, скільки коштує моя земельна ділянка. І ще одне: якщо б цей ринок був урегульований, і якби я знав ціну своєї земельної ділянки, то я б у першу чергу звернувся до державного земельного банку, продав би йому свою землю, отримав певні кошти і далі використовував їх на свій розсуд. Причому, земля залишилася б у державі (держава і далі отримувала б від цього прибуток), а я — зі своєю сумою коштів, яка б відповідала українському чорнозему. Я — за ринок, тільки за цивілізований, у якому б не були б ошуканими ні я, ні держава, — виклав свою думку пайовик Микола Білецький.
Натомість Олександр Пряжко вважає, що у випадку продажу землі ошуканими знову залишаться громадяни, як це колись було з приватизацією на початку 90-х.
— Я проти такої ідеї. Ми не знаємо, що ми продаємо, кому і за якими цінами. Ми ходимо по цій землі і ми продаватимемо її ? Іноземці сьогодні скуплять за безцінь, а потім перепродуватимуть її. Коли свого часу приватизувалися наші шполянські підприємства — заготконтора, завод запчастин, кондитерська фабрика і т.д., то кожен із нас отримав ваучер. І де тепер ці підприємства? Отак і з землею буде, — каже пайовик.
Концепція Милованова та наявні законопроекти намагаються врахувати всі підводні течії та небезпеки майбутнього ринку землі, націлюють його на внутрішні потреби.
Згідно з нею, проектом закону № 2178-3 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» пропонується, що покупцями земель сільськогосподарського призначення можуть бути лише:
- громадяни України;
- юридичні особи України;
- територіальні громади;
- держава.
Передбачено також і обмеження концентрації земель у власності — не більше 0,5% в межах країни і 15% в межах області.
— Законопроект про обіг сільскогосподарських земель — це лише верхівка повноцінних процесів, своєрідного айсбергу, нижня частина якого включає в себе впровадження механізмів протидії рейдерству, моніторингу та антимонопольного контролю, передачу земель громаді, усунення Держгеокадастру від управління землями, дерегуляцію землеустрою, створення прозорої системи електронних торгів тощо, — зазначив у коментарі «Шполяночці+» заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тарас Висоцький.
У розрізі реформи, за словами високопосадовця, має бути обов'язковий реєстр земель, щоб всі могли бачити, хто власник, за якою ціною продає. Не менш принциповим питанням залишається право суб'єктів на викуп землі, які тривалий час здійснювали на них свою сільскогосподарську діяльність.
У контексті реформи розроблено також проект закону «Про внесення змін до земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин щодо концентрації земель сільськогосподарського призначення» пропонує, що контроль за дотриманням обмежень по землях здійснюватиме Антимонопольний комітет України в порядку, визначеному Кабінетом міністрів.
Передбачається, що Кабмін матиме повноваження забороняти придбання у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих ближче, ніж 30 км до державного кордону України, для юридичних осіб, чий кінцевий бенефіциарний власник (контролер) є іноземцем або особою без громадянства.
Поруч із цим, законотворці врахували зовнішньополітичний фактор, зокрема, агресію Росії на Сході України. У цьому контексті пропонується внести зміни до Закону України «Про санкції», якими Рада безпеки і оборони України обмежуватиме придбання земель особами, які пов’язані з Російською Федерацією.
Як зазначив Тарас Висоцький, ринок землі не почнуть впроваджувати ні сьогодні, ні найближчим часом.
— Тривають дискусії та обговорення законопроектів, у тому числі і за участі громадськості, — зауважив високопосадовець.
Кінцевою датою визначено 1 жовтня 2020-го року, щоб не переривати виробничий цикл для аграріїв та встигнути внести усі необхідні для впровадження обігу зміни в законодавство.
Тож нам, як звичайним людям, залишається лише чекати та сподіватись, що державні мужі якщо і відкриватимуть ринок землі, то зроблять це як належить, а не як завжди у нас в Україні, коли добрими намірами вимощена дорога… відомо куди…
Олександр Рибалка