Осягнути масштаб особистості Михайла Слабошпицького: шполяни вшанували пам’ять видатного земляка

   «Немає пророка у вітчизні своїй». Чомусь мені згадався цей біблійний вислів під час перебування на літературному вечорі в Національному музеї літератури України, який відбувся в день народження Михайла Федотовича Слабошпицького 28 липня в столиці України. Перший його день народження уже без нього. Вечір памʼяті нашого славного земляка. А земляки ж повинні знати все чи майже все про цю видатну людину. Тому, вважаю, є необхідність розповісти читачам «Шполяночки» про цей цікавий вечір. Можливо, це допоможе осягнути масштаб особистості видатного письменника, літературознавця, критика, громадського діяча… Можна ще і ще перераховувати сфери діяльності Михайла Слабошпицького,  і скрізь він вирізнявся як особистість.

    Вечір памʼяті не випадково відбувся саме в залі музею літератури. Саме тут Михайло Федотович провів десятки, якщо не сотні зустрічей, презентацій, а про нього у вступному слові розповів його великий друг, письменник і громадський діяч Юрій Щербак. Він наголосив, що Михайло Слабошпицький читав усі його романи в рукописах. Сподівався, що його вечір памʼяті вестиме саме Михайло, адже на добрий десяток літ молодший, але не сталося, як гадалося. Розповівши про багатогранну діяльність ювіляра, Юрій Щербак надав слово уповноваженому із захисту державної мови в Україні Тарасу Кременю. І Тарас Кремінь, і громадський діяч Микола Голомша високо оцінили як літературну діяльність, так і зусилля Михайла Слабошпицького в утвердженні рідної мови в Україні, зокрема залучення молоді до участі в конкурсі української мови імені Петра Яцика.

   На вечорі уривок з останньої прижиттєвої книги автора «З присмеркового дзеркала» прочитала актриса театру і кіно Галина Стефанова. Академік Михайло Жулинський, головний редактор газети «Слово Просвіти» Любов Голота, академік Ярослав Яцків згадували цікаві епізоди своєї дружби з Михайлом Федотовичем. Письменник-політвʼязень Богдан  Горинь підкреслив сміливість тоді ще молодого критика, який не боявся писати про Ліну Костенко тоді, коли вона була в опалі у влади. Головний редактор газети «Літературна Україна» Сергій Куліда розповів про моральну й матеріальну підтримку газети, яку надавав незабутній Михайло Федотович. Поет Валерій Гужва запропонував залу, в якій проходив вечір, назвати іменем Михайла Слабошпицького. Є така світова практика. Пропозиція зустріла одностайне схвалення.

   Директор інституту української мови НАН України Павло Гриценко більше говорив про державницьку позицію Михайла Слабошпицького у вирішенні багатьох проблем, які нині має Україна в період свого утвердження серед держав світу. Письменник і меценат Іван Корсак, з чиїм батьком дружив Михайло Федотович, запропонував ряд заходів для увічнення памʼяті Михайла Слабошпицького і багато з них пообіцяв сам же й виконати.

   Дружина Михайла Федотовича, дуже відома поетеса і громадська діячка Світлана Короненко поділилася болючими спогадами про останні дні і години життя свого чоловіка. Ще за день до відходу за межу у нього були великі творчі плани і віра в те, що він їх зможе здійснити. Сказала також, що діти Михайла і вона особисто готові спонсорувати премію його імені. 

   Серед такого високоповажного товариства було надано слово й представникам батьківщини Михайла Федотовича – рідної йому Шполянщини, яку представили Олексій Пірогов, Володимир Боримський та автор цих рядків. Володимир Боримський розповів, що ще сьогодні вранці ходив росяними стежками, якими бігав у дитинстві славний земляк, повідомив присутнім, як вирішується питання про присвоєння назви вулиці та школи в Марʼянівці імені Михайла Слабошпицького, пообіцяв, що в школі буде музейна кімната його імені. Автор цієї розповіді згадав два цікаві епізоди свого спілкування з Михайлом Федотовичем, прочитав вірш, присвячений Михайлові Слабошпицькому. 

   На завершення зустрічі виступив доктор фармацевтичних наук, Голова Наглядової Ради ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», президент Ліги українських меценатів, у якій  виконавчим директором був Михайло Слабошпицький, Володимир Загорій. Він  повідомив, що і  в Лізі меценатів, і в конкурсі української мови імені Петра Яцика обовʼязки покійного Михайла Федотовича буде виконувати його дружина Світлана Короненко. Щиро дякувала присутнім за памʼять про Михайла Слабошпицького господарка, директорка Національного музею літератури України Галина Сорока.

  Отже, шановні шполяни, маємо чим гордитися. Не кожне село чи громада в Україні дало світу людину такого масштабу. З часом цей масштаб буде тільки більшати. Подбаймо про меморіальний музей Михайла Слабошпицького в селі Марʼянівка. У поєднанні з географічним центром України це може бути дуже цікавим як для мешканців України, так і для гостей із-за кордону. Постійно дбаймо і про пропаганду його творчості. Адже письменник не вмирає доти, доки люди читають його твори, продовжують розпочаті ним добрі справи.

 Олександр Діхтяренко

с. Васильків

            Михайлові  Слабошпицькому

Сучасне – мить, минуле з нами вічно є.

Минає ніч – і ранок знову настає,

Невтомний день трясе нас добре в тарантасі…

Ну як це, щоб про Вас та у минулім часі?!

Хто нам розкаже щиро, що, коли і як,

Що треба нам доконче прочитати всмак?

Ви як маяк для нас усіх на видноколі,

Ви вічно є на цім літературнім полі.

Волає голос Ваш: «Не здайсь! Не відступи!

Іди вперед і власну долю не проспи!»

На полі українства завжди в нас тернисто,

А Ви на ньому з кожним знались особисто.

Вас памʼятають дуже рідні Вам стежки,

Ще юним тут носили Ви прочитані книжки,

Сумує рідний степ і стеле сум довкола.

Марʼянівка Вас жде і виглядає Шпола.

О, Ваше неповторне бачення своє!

Тримайте дзеркало, щоб знали, хто ми є!

Хай Ваша нас окрилює і віра, і надія!

Минулий час… Він завжди про майбутнє мріє.

28.07.2021

Олександр Діхтяренко

с. Васильків