Швидкоплинне життя, якому господар лише Господь і написана Ним доля, не в кожного буває таким насиченим і багатим на велике число людей, котрі шануватимуть і берегтимуть пам'ять про людину, як цінний дар.
Із сумом ми сприйняли звістку про те, що наш товариш і колега, людина праці і невичерпної енергії, — П’яних Василь Васильович, відійшов у вічність...
Все його трудове життя було пов’язане зі сталевим стремлінням будувати краще життя навколо, творити зразкову громаду, турбуватися про добробут односельчан, працівників-колег. За трудові десятиліття зарекомендував себе енергійним керівником, справжнім лідером громади, патріотом рідної української землі, хоч і є вихідцем з Росії. Він став легендою становлення аграрної галузі на Шполянщині.
Народився Василь Васильович 28 лютого 1942 року в селі Галагузовка (нині село Ровноє) Горшеченського району Курської області. Сніжна зима завадила вчасно дістатися до сільської ради, тому офіційною датою народження є 10 березня. Батько — П’яних Василь Сергійович, військовий, помер в 1965 році, в Росії. Там і похований. Мати — П’яних Тетяна Іванівна, померла в 1998 році, похована в с. Матусові. Є рідний брат, сестра по батькові, які проживають в Росії. Також був брат по матері, найстарший, який також жив в Росії.
Тяжким було життя в воєнні та післявоєнні роки. Жили в землянці до середини 50-х років. Сім’я не голодувала, бо батько був мисливцем. Вдома тримали велику кількість гусей, кролів, індиків.
Садили багато картоплі, яку потім продавали людям з Донбасу У школу спочатку ходив у своєму селі — закінчив 4 класи. Потім — до сусіднього села за 7 км. А щоб закінчити старшу школу, доводилося добиратися за 25 кілометрів. Закінчивши школу в 1959 році, вступив до Луганського гірничого училища. Майже чотири роки працював шахтарем на шахті імені Менжинського в місті Первомайську Луганської області. Було дуже важко, працював і в нічні зміни, бо вдень хотілося ще піти і розвіятися, зайнятися спортом, пограти в волейбол. За випадковістю чи волею долі в 1964 році вступив до Уманського сільськогосподарського інституту. Тут і зустрів кохання свого життя — Стеценко Віру Михайлівну. В сім’ї народилися донька Світлана та син Юрій. З дружиною прожили 50 років і 6 червня 2015 року всією родиною відсвяткували ювілей — золоте весілля.
Трудовий шлях П’яних Василя Васильовича був насиченим і тернистим. Після закінчення інституту в 1969 році був направлений працювати агрономом в село Торків Тульчинського району Вінницької області. А з 1972 року переїхали на батьківщину дружини — в Шполянський район. У різні часи працював агрономом в селі Лип’янці, головою колгоспу «Україна» у Буртах, головою колгоспу «імені Кірова» в Надточаївці, агроном в селі Сигнаївка, агрономом в селі Антонівка, заступником голови колгоспу «Комуніст» в Матусові, агрономом в селі Станіславчик. З 1992 по 2016 роки був незмінним керуючим Цвітківським відділком Матусівського держплемзаводу.
Працюючи на різних посадах Василь Васильович був справедливою, чуйною, відповідальною людиною. З розумінням ставився до підлеглих, користувався авторитетом та повагою серед колег.
Напружена робота займала багато часу, часто в ущерб сім’ї. Але тим не менше він був люблячим чоловіком, турботливим батьком. Допоміг отримати вищу освіту своїм дітям, забезпечити окремим житлом. Дуже пишався народженням внука Олександра — продовжувача рідкісного прізвища в Україні — П’яних.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким покійного. Це тяжка і непоправна втрата для всіх нас. Нехай Господь дарує йому Царство Небесне і життя вічне, а ми, всі його друзі, колеги, знайомі, пом’янімо його щирою молитвою...
Дмитро КРАВЧЕНКО,
Михайло СІДЛЕЦЬКИЙ,
Михайло СТРУК, Сергій СТРУК, Володимир ПРИКУП,
Олег ВОЛОШИН,
Сергій БОВСУН.