За останні 10 років припинили роботу п’ять шполянських промислових підприємств
Зовсім нещодавно, промисловий потенціал району формувало дев’ять працюючих підприємств.
Пройшов якийсь десяток років і вже нині їх залишилось лише чотири.
У цілому ж, згідно Програми економічного і соціального розвитку Шполянського району на 2017 рік, — на території району на кінець 2016 року було зареєстровано 388 суб’єктів господарської діяльності різних форм власності з загальною чисельністю 6275 штатних працівників. За статистичними даними, середньомісячна заробітна плата одного штатного працівника в районі за грудень 2016 року складала 4456 гривень.
Тож, як бачимо економічний потенціал району наразі формує малий і середній бізнес та сільськогосподарські підприємства. Функціонування ж промислових підприємств потихеньку скніє. Диктат ринкових потреб фактично унеможливив подальшу діяльність та розвиток таких підприємств як молокозавод, завод запасних частин, цукровий завод, швейна і кондитерська фабрики. Виробництво, завдяки якому шполяни мали джерело доходу, стало нерентабельним і незатребуваним, а, отже, невигідним власникам.
Що ж тут вдієш, якщо ХХІ століття супроводжується технологічним поступом, посиленням міжнародної конкуренції. Нові умови потребують перезавантаження орієнтирів. І якщо мають місце відкриття нових сучасних виробничих модулів, то вони потребують мінімум робочої сили і це не вирішує проблему безробіття. Потреба в робітниках на фабриках і заводах мінімізується, натомість стають популярними інтелектуальні, проектно-інформаційні професії тощо. Не раз чуємо з вуст державників про центри підтримки бізнесу, стимулювання підприємництва через гранти, фонди, рекультивацію територій та їхнє подальше використання — створення індустріальних парків, технопарків, розвиток креативної економіки, програми перекваліфікації людей тощо.
У територій має бути чітка стратегія розвитку, мають втілюватися знакові проекти розвитку у рамках реалізації програм співпраці з місцевим бізнесом. Все більш затребуваними є послуги з аналізу ситуації на територіях та підбору інструментів розвитку.
Майже за Наполеоном
Щоб орієнтуватися у нових обставинах і діяти на успіх, потрібно освоювати сучасні технології, вивчати ринок та міняти старе й недієве на затребуване і прибуткове. Для переважної частини людей цей процес видається важким і непідйомним.
Тож у провінціях, подібних нашій, процес змін у підходах протікає досить повільно. Або й взагалі не протікає. Традиційним вже є приписування собі досягнень інших. Яскравий приклад — в районній Програмі економічного і соціального розвитку на 2017 рік вказано, що в районі впроваджуються інвестиційні проекти: будівництво сонячної електростанції ТОВ «Енергія», потужністю 10 мВт; будівництво зерносушильного комплексу на базі СПОП «Відродження». Тільки який стосунок до цього має районна влада? Це все ініціативи власників без будь якої участі РДА.
Але це не заважає майстерними пензлями вимальовувати фантасмагоричне полотно Програми. Серед очікувань райдержадміністрації від 2017 року — досягнення приросту промислового виробництва на рівні 2,1 %; збільшення обсягу реалізації продукції на 2,1%; збільшення питомої ваги інноваційної продукції (будь-які обґрунтування в документі, до речі, відсутні). А основними завданнями та заходами на поточний рік є залучення інвестицій в економіку району; подальше розширення інноваційно-інвестиційної складової розвитку промислового комплексу; створення нових виробництв (потужностей); оновлення та модернізація основних виробничих фондів. При цьому розраховують, що середньомісячна заробітна плата одного штатного працівника району у 2017 році у порівнянні з 2016 роком зросте на 12 % і складе 5000 грн.
Папір, як кажуть, витримає все. Навіть такі сміливі побажання, оформлені із сучасними термінами, аби наприкінці року відправити до архіву
Також «мешканці» кабінетів Шполянської РДА запланували реконструкцію кінотеатру «Космос» під кіноконцертний зал; реконструкцію площі імені Героїв Майдану; облаштування місця географічного центру України; реконструкцію, благоустрій та упорядкування Лозуватського дендропарку; реконструкцію водопровідної мережі та споруд в районі молокозаводу; продовження будівництва та завершення газопостачання сіл Лозуватка, Скотареве, Лип’янка; реконструкцію та облаштування ІІ черги локальних очисних споруд.
Що ж, плани грандіозні, перспективи світлі, погляд ясний і віра у світле майбутнє вічно жива. Тільки от до кінця року залишилось лише 2 місяці і… Записати на папері записали, а от зробити то вже за гранню розуміння наших чиновників. Їх же завдання — лише папірці складувати, а не кайлом махати.
Питання навіть не в тому, що чиновники геть нічогісінько не роблять, навіть те, що самі собі й понаписували в контролях, вказівках, планах. Питання в тому, що чиновний апарат виплеканий в умовах совєцького партійного будівництва продовжує робити вигляд роботи. Рівень освіченості, професійної придатності «людей государєвих» залишився на рівні періоду перебудови і гласності. Вони не знають основ стратегічного планування та не володіють потрібними знаннями й навиками, вони не навчаються та не бачать необхідності в розвитку. Їх завдання нині спрямоване лише на демонстрацію своєї потрібності та раз у місяць отримати свою зарплатню за те, що сидів з 9 ранку до шести вечора на казенному стільці за казенним столом. Нові підходи для реалізації проектів, затребуваних суспільством і людьми, — це основа роботи новостворених об’єднаних територіальних громад, яких поки що на Шполянщині створено лише дві. Саме вони повинні кардинально змінити управлінський підхід до роботи та зламати систему бюрократії.
Добре там, де нас нема
Тим часом ми постійно отримуємо повідомлення про локальні прориви на теренах нашої країни. Як повідомляв на початку 2017 року глава уряду Володимир Гройсман, протягом 2015-2016 років в Україні відкрили 56 нових заводів. Серед них — і сонячні електростанції.
Прем’єр-міністр також зазначив, що під час наради з питань підтримки виробництва спеціальної вантажно-автомобільної техніки в Україні «обговорили плани щодо задоволення потреб державних установ у поставках вітчизняної української спеціальної вантажно-автомобільної техніки. Вся техніка, яку ми закуповуємо, має максимально вироблятися на українських підприємствах. Важливо, щоб всі агрегати, деталі максимально від 60% і вище вироблялися на українських підприємствах. Це робота людей і заробітна плата». А ще раніше Президент України Петро Порошенко анонсував будівництво заводу автомобільних запчастин в Івано-Франківській області.
А могли б…
І як тут не згадати про наш Шполянський завод запасних частин, який, попри застарілу базу (підприємству в цьому році виповнилося 50 років!), все ж міг би ще довго служити своїми виробничими потужностями на благо української «оборонки» чи забезпечувати комплектуючими вітчизняну машинобудівну галузь. Подібні до пригодницького трилера події 2015 року із гучними заявами про виготовлення комплектуючих до російських «Буків» на заводі — призвели до вбивчої дестабілізації та повного краху підприємства. Місто втратило вагоме джерело доходів до бюджету, а шполяни — робочі місця. Судові перипетії визначили належність приміщень державі, а 1 березня 2017 року уряд прийняв рішення віднести до сфери управління Фонду державного майна нерухоме майно заводу з метою його подальшої приватизації. Тож хто його купить у держави, ще невідомо. Цікаво, що згадувана вище виробнича база залишилася окремо у власності російських акціонерів, які, за нашою інформацією, нібито вже продали її новому українському власникові. Як він вирішить нею розпорядитися — теж поки що справа таємна. З усього стає зрозуміло, що розраховувати на друге дихання колись потужного промислового підприємства можуть лише невиправні оптимісти.
А шкода, що так усе склалося. Адже нещодавно «Укроборонпром» повідомив, що на оборонну промисловість України працюють вже 394 підприємства, які забезпечують роботою понад 200 тисяч фахівців. «Починаючи з 2014 року, концерн ініціював підписання 20 меморандумів із обласними та міськими державними адміністраціями у сфері оборонної промисловості України. У результаті такої праці заміщено понад 1300 агрегатів, вузлів та деталей, які до 2014 року закуповувались в Росії», — зазначив заступник генерального директора з авіабудування та виробництва «Укроборонпрому» Володимир Коробов, і додав, що така система імпортозаміщення може бути використана в усіх галузях вітчизняної промисловості.
От де потрібно було кресати вогонь місцевим чиновникам — пробивати шляхи до міністерств, застосовувати всі важелі впливу, екскаваторами проривати стоси бюрократичних перепон до столичних кабінетів аби втрапити у список підписантів таких меморандумів. Тоді й плани з інвестицій на паперових носіях не здавалися б такими фантастичними, і не чекали б із кожним днем часу, коли завод запасних частин таки виріжуть і розберуть по цеглинах, отримавши насправді не такий уже й великий куш.
Сергій ЗУБАТОВ