Західна поп-культура часто презентує пенсійний вік як щасливий час, коли можна насолоджуватися безтурботним життям. Час, який можна повністю присвятити собі, своїй родині та подорожам. Реалії пенсійного життя українців не такі райдужні. Зараз три з чотирьох пенсіонерів живуть за межею бідності, отримуючи від держави суму, нижчу за фактичний прожитковий мінімум. За два десятиліття розмов про реформування пенсійної системи фактично нічого не змінилось. За такого сценарію ті ж самі сьогоднішні "міленіали" через 30-40 років будуть отримувати жалюгідну пенсію, яка буде значно меншою за сьогоднішню. Від чого залежить розмір пенсії в Україні, на яке забезпечення від держави можна розраховувати та як отримувати на старості більше грошей, розбиралась «Українська правда».
Про українську пенсійну систему
В Україні, як і більшості країн світу, існують три рівні пенсійного забезпечення. З них працюють лише два, а майже всі українські пенсіонери живуть завдяки одному – першому або солідарному рівню. Його суть полягає в тому, що кожен працівник платить внески до загального фонду, аби виплачувати кошти нинішнім пенсіонерам. Звідси й походить назва "солідарна": молодше покоління працездатного віку утримує старше покоління.
В Україні внески платять: офіційно працевлаштовані працівники, ФОПи та самозайняті особи. Їх відраховують з єдиного соцвнеску (ЄСВ). Частка ЄСВ, що йде до Пенсійного фонду, становить близько 80%, решта – в інші фонди (страхування на випадок тимчасової непрацездатності і на випадок безробіття).
За найманих працівників ЄСВ сплачує роботодавець. Його розмір – 22% від офіційної ставки (до вирахування податків). Наприклад, на зарплату 15 тис грн роботодавець додатково нараховує 3,3 тис грн ЄСВ, з яких близько 2,6 тис грн потрапляють до Пенсійного фонду. З 15 тис грн, уже з працівника, утримуються податок на доходи (18%) і військовий збір (1,5%), тож він отримує 12 075 грн.
Тобто офіційно працюючи і сплачуючи податки, українець не відкладає собі на пенсію, а лише накопичує трудовий стаж, на підставі якого держава визначатиме розмір його пенсії.
Тож працівник може розраховувати лише на те, що в майбутньому працездатні особи так само будуть сплачувати податки, з яких йому держава нараховуватиме пенсію.
Власних надходжень Пенсійного фонду хронічно бракує, через що формується його дефіцит. Держава покриває його з кишень усіх платників податків. У 2021 році різниця між надходженнями і видатками фонду становитиме 26 млрд грн.
Загалом на виплату пенсій у 2021 році направлять 350 млрд грн. Це стабільно найбільша стаття видатків державного бюджету за всі роки незалежності.
Від чого реально залежить розмір пенсії
Грошей на пенсії не вистачає через особливості солідарної пенсійної системи: вона може нормально працювати в тих країнах, де зростає народжуваність.
Наразі ж Україна, як і більшість країн Європи, зіткнулася з демографічною кризою. Народжуваність стрімко падає, а середній вік населення зростає – на початку 2020 року він становив 41,8 року. Протягом 2020 року чисельність населення впала на 251 тис, а осіб віком понад 60 років – зросла на 151 тис.
У 2020 році в Україні було близько 11,2 млн пенсіонерів, а працівників, що сплачують внески до Пенсійного фонду – 10,3 млн. Тобто, на десять працівників припадає одинадцять пенсіонерів.
За розрахунками МВФ, до 2050 року кількість населення в Україні скоротиться ще на 30%. Як наслідок, навантаження на працівників буде зростати. Навіть прем'єр-міністр Денис Шмигаль визнає, що через 15 років один працівник буде утримувати двох пенсіонерів.
Виходячи з особливостей формули розрахунку розміру пенсії, коефіцієнт заміщення (співвідношення розміру пенсії до розміру зарплати, яку працівник отримував до виходу на пенсію) в Україні у 2020 році в середньому станови 29%, хоча були часи, коли він сягав 60%. У найбільш розвинених країнах Європи коефіцієнт заміщення становить 95%, а іноді – навіть 100%.
За розрахунками Національної академії наук, якщо нічого не змінювати, то до 2050 року коефіцієнт заміщення впаде нижче 20%. Тобто освітяни в середньому отримуватимуть по 1 880 грн, медики – по 2 084 грн, селяни – по 2 079 грн, а фінансисти та страховики – по 3 463 грн.
У солідарній пенсійній системі є обмеження і щодо максимального розміру пенсії. Він дорівнює десятьом прожитковим мінімумам для осіб, що втратили працездатність. З 1 січня 2021 року ця сума становить 17 690 грн.
Однак в Україні є люди, які отримують значно більше. Зокрема, середній розмір довічного грошового утримання суддів – 67 961,39 грн. Отримують ці виплати 3 538 осіб. Хоча довічне грошове утримання де-юре є іншим видом виплат, ніж пенсія за віком, однак здійснюють їх з дефіцитного Пенсійного фонду. Аналогічні пільги існують для пенсій народних депутатів та прокурорів. Їхній розмір регулюють закони про статус народного депутата та про прокуратуру, хоча виплачують такі пенсії з того ж таки Пенсійного фонду.
Загалом розрахунок пенсії за віком – індивідуальна справа, яка залежить не лише від страхового стажу, а й від того, де людина працювала, які зарплати отримувала, чи має вона право на пільгу за роботу в небезпечних умовах, чи були у неї перерви в трудовій діяльності, коли людина почала працювати.
Який вихід бачать фахівці
Солідарна пенсія – це лише перший рівень пенсійної системи. Крім нього, існують ще два рівні: загальнообов'язкова накопичувальна пенсійна система та добровільна участь у недержавних пенсійних фондах.
Другий рівень пенсійної системи, тобто обов'язкові накопичувальні пенсії, мав запрацювати в Україні ще у 2004 році, однак його запуск постійно відкладають. Востаннє датою запуску другого рівня мав стати початок 2018 року, однак тоді це питання знову відклали, бо парламент не зміг ухвалити відповідний закон.
Днями Шмигаль заявив, що накопичувальну пенсійну систему запровадять у 2021 році. Мовляв, стратегію запровадження другого рівня пенсійної системи вже розробили і наразі тривають переговори з парламентарями.
Як працює другий рівень пенсійного забезпечення? У накопичувальному рівні податки, які платить працівник, акумулюються на персональному рахунку. Через десятиліття цих коштів має вистачити на безбідне життя.
Хоча другий рівень в Україні відсутній, з 2006 року кожен охочий може сам накопичувати собі на пенсію за допомогою третього або добровільного рівня.
Принцип роботи недержавного пенсійного фонду такий же, як і другого рівня: учасник фонду відкриває там свій персональний пенсійний рахунок, куди відкладає певну частку доходу. Після досягнення учасником пенсійного віку з накопиченої суми та відсотків, що "набігли", йому виплачується пенсія.
На кінець…
Коли політики обіцяють підвищення пенсій, то вони роблять це шляхом підняття мінімальної зарплати, з якої йдуть відрахування до Пенсійного фонду. Тобто фінансовий тягар (щоб виплатити 1 тис грн кожному пенсіонеру, потрібно понад 11 млрд грн) лягає на роботодавців.
– Кожна людина має розраховувати лише на себе та накопичувати на пенсію особисто, не сподіваючись на інших, – переконують фахівці. А кожен рік відкладання запровадження другого рівня пенсійної системи призводить до втрати майбутніх пенсійних доходів українців. Як наслідок, зростає рівень бідності населення.