У Черкасах викрили двох учнів старших класів місцевої школи, які у липні цього року повідомили про «мінування» обласної військової адміністрації та міського торговельного центру. За даними слідства, юнаки діяли за вказівкою представників фсб, які завербували обох школярів через підконтрольні рф Телеграм-канали.
На цих ресурсах представники спецслужб рф «знайомляться» з дітьми і пропонують їм співпрацю. Дуже часто при цьому застосовують шантаж та психологічні маніпуляції, а також пропонують «легкі» гроші. Перед відправленням повідомлень про фейкові мінування «анонімні терористи» отримують від своїх російських кураторів перелік «пріоритетних» об’єктів в Україні.
«Шполяночка+» дізнавалася, чому діти погоджуються тероризувати школи та інші заклади та як цьому протидіяти.
Минулого тижня невідомі «замінували» й один із закладів освіти у Шполі. За інформацією з власних джерел журналістів відомо, що інформація про це надійшла на електронну пошту. Найімовірніше, лист відправляли росіяни. Правоохоронці вже порушили кримінальну справу.
Про те, що багато випадків псевдомінувань роблять школярі за вказівкою росіян, підтверджує і начальник Звенигородського районного відділу поліції Олег Міщенко.
– Нерідко подібним займаються росіяни. Вони це роблять для дестабілізації ситуації в Україні, створення хаосу, ілюзії, що все погано і ніхто нічого не робить, – пояснює Олег Міщенко. – Проте у ситуації із «мінуванням» закладу освіти у Шполі не було жодної паніки. За 2 роки повномасштабного вторгнення такі випадки відбуваються по всій території України і, зокрема, на Черкащині. Тому у всіх вже є чітке розуміння алгоритму дій. Правоохоронці попередньо проводили навчання, як мають реагувати працівники шкіл та самі учні у випадку виникнення таких ситуацій.
Проте не можна безтурботно ставитися до подібних випадків, адже ворог підступний, каже поліцейський.
– Звичайно, завжди є ймовірність, що чергове мінування може виявитися справжнім, – погоджується керівник. – Дивлячись, до чого ворог буде готуватися. Водночас ми прискіпливо працюємо над тим, аби проводити роботу в закладах освіти: починаючи від дій дітей і закінчуючи забезпеченням безпеки шкіл. Тобто поліцейські зараз значно більше беруть участь у шкільному процесі.
Аби дитина погодилась «замінувати» школу, росіяни використовують різні методи: від шантажу до оплати за «послугу».
– Всі ми пам’ятаємо групи «Редан», які створювалися серед підлітків і ми побачили, як швидко розповсюджуються ці рухи, – продовжує Олег Міщенко. – Вони були антидержавними і в них відкрито говорилося про підрив державної влади. До цього «Редану» активно долучалося неповнолітнє населення й Звенигородського району. За день набиралося до сотні учасників. Ми встановлювали цих осіб і одразу проводили профілактичні відпрацювання. Загалом способи примушування до виконання завдань від окупантів можуть бути різними. Підлітків можуть шантажувати. Більшість користуються смартфонами і соціальними мережами, до яких, на жаль, має доступ російське фсб. Спецслужби можуть, наприклад, використовувати отримані фотографії як привід для шантажу. У деяких випадках – це матеріальна складова. Діти, можливо, не розуміють наслідків своїх дій і погоджуються брати участь у злочинній діяльності.
Правоохоронець радить батькам більше цікавитися життям своїх дітей, а освітянам – бути пильними.
– Порада батькам – займатися життям і вихованням своєї дитини. Придивлятися до її позиції, зацікавлень та дій, – говорить Олег Міщенко. – Щодо шкіл, то, в першу чергу, потрібно звертати увагу на сторонніх людей, які можуть зайти у заклад. Про них потрібно повідомляти вчителям або в поліцію. Побоювання можуть і не підтвердитися, але краще бути пильними. Вчителям раджу звертати увагу на підозрілі предмети й речі. Досить важливо, аби працівники освітнього закладу орієнтувалися у настроях окремих учнів, їхньому баченні й ставленні до життя та рівні патріотизму. Якщо ворог не зможе «розгойдувати» дітей чи прикріплювати їм якусь думку щодо певних дій, то вони не будуть займатися різними злочинами, як, наприклад, повідомленнями про мінування.
Аби діти самі знали, як поводитися із підозрілими предметами і чому не можна робити фейкові дзвінки до спецслужб, у громаді почали відкривати «Класи безпеки», розповідає заступниця міського голови Шполи Ірина Каландирець.
– У нас у громаді, на території ліцею, вже відкрито перший «Клас безпеки», – коментує пані Ірина. – Серед локацій цього класу передбачено надання знань дітям про мінну небезпеку й про вибухонебезпечні предмети. Навіть ще до повномасштабного вторгнення серед учнів проводилася робота щодо недопущення випадків фіктивних дзвінків до оперативних служб. Звісно, ця виховна робота і нині триває. Вчителі розповідають про наслідки та відповідальність не лише для дітей, а і їхніх батьків.
У закладах освіти поки немає камер спостереження, проте за зверненням батьків можуть з’явитися. Хоча й без того сторонній людині важко потрапити на територію.
– Камер спостереження по закладах освіти поки не плануємо ставити, адже, щонайменше, на це потрібні кошти. Якщо батьки будуть звертатися, можливо, виникне така потреба, – пояснює Ірина Іванівна. – Водночас у школах є «тривожні кнопки» на випадок якоїсь небезпеки. Маю зазначити, що зараз організація безпеки для дітей є пріоритетним питанням. Діють чіткі інструкції, як діяти під час різних ситуацій. За ці два роки алгоритм вже відточений до автоматизму.
Протидіяти можливому впливу росіян на дітей допомагають психологи.
– Ми проводимо наради щодо стійкості дітей під час війни, як розпізнавати їхні настрої, – говорить Ірина Каландирець. – У цьому напрямку ми посилили роботу. Реагуємо на запити шкіл щодо наявності психолога. Наприклад, цього року у Мар’янівському ліцеї ввели 0,5 ставки психолога. Фахівець потрібен, аби з дітьми проводилася робота і вони мали стійкий психологічний стан, адже тоді ворог не зможе впливати на них.
У закладах Шполянської громади працює 18 психологів: у 4 закладах дошкільної освіти та в 14 ліцеях. Також, аби після школи діти мали чим зайнятися, для них діють різні гуртки. Там загалом займається 1975 школярів різних вікових груп, а це майже 60 відсотків від загальної кількості учнів 1–11 класів. Саме це, зокрема, сприяє тому, аби діти менше сиділи в соцмережах та ризикували потрапити на гачок до ворога.