ПЛОМІНЬ СВІТЛА НА ІСТОРІЮ УКРАЇНСЬКОЇ ЗВИТЯГИ
Надзвичайно значимий культурно-просвітницький захід відбувся 23 листопада в Шполі. Всі небайдужі, патріотично налаштовані, шполяни надовго запам'ята-ють цей натхненний вечір! На запрошення громадського об'єднання «Товмацький курінь» до нас завітали непересічні гості — Роман КОВАЛЬ, український громадський діяч, письменник, краєзнавець, дослідник історії Визвольної боротьби українського народу першої половини XX століття, член Національних спілок журналістів та письменників України, академік Академії наук вищої освіти України, президент історичного клубу «Холодний Яр»; Тарас СИЛЕНКО — український кобзар, заслужений артист України; Валерій МАРТИШКО — фермер, поет і волонтер із Київщини; Роман БОРОВИК — сотник Чорних запорожців, українець, який довго проживав у Перемишлі (Польща) й повернувся до України; Микола ТИХОНОВ — кіборг, захисник Донецького аеропорту, член історичного клубу «Холодний Яр». Шановані гості поспілкувалися із громадським колом Шполянщини на предмет висвітлення невідомих сторінок справж-ньої української історії, її героїчних особистостей, яких злочинні комуносовєти намагалися приховати й залишити у безодні невігластва і безпам'ятства, сформувати із української нації жалюгідний пласт кишкодумів-жлобів.
Саме на відкритті кожного рядового українського повстанця Роман Коваль націлює свою діяльність, щоб українці знали: у нас є свої герої, свої захисники, свої святі! В рамках зустрічі письменник презентував свою нову книгу під назвою «Історія Холодноярської організації». У ній ми знайомимося із багатьма особистостями — нескореними «холодноярцями», які до кінця чинили опір більшовицькій окупації. Дізнаємося, що головними взірцями для воїнів ОУН-УПА, яка сформувалася вже в роки Другої світової війни, були не хто інший, як учасники Української революції 1918—1920-х рр. — козаки Холодного Яру, саме їх імена брали собі за псевдо. Задумуємося про естафету поколінь. Адже герої не з’являються із порожнечі. Вони продовжують справу своїх батьків, ді-дів, прадідів. Тому й нинішня війна на Донбасі — все з тим же ворогом-агресором, не відрізняється від воєн попередніх століть: українські козаки палко і мужньо стають на захист рідної землі і цей жорстокий двобій із московським агресором триває вже не одне століття... Як зазначає у своїй книзі Роман Коваль, знову сучасні козаки-характерники беруть назви для власних «позивних» у нескорених попередників. Серед їх числа — і наш земляк — сільський голова села Товмач, доброволець батальйону національної гвардії імені генерала Кульчицького Сергій Коваль-Лютий, «позивний» якого взято на честь свого славного отамана Холодного Яру Івана Лютого-Лютенка, родом із Товмача. Разом із Сергієм Ковалем на захід прийшли і його бойові побратими фронту АТО — Віктор Савчук, який був поранений у бою з сепаратистами у серпні 2014 року, Сергій Бондар — доброволець батальйону ОУН та боєць ЗСУ Ігор Зачепа.
Із захопленням слухала шполянська аудиторія сотника Чорних запорожців Романа Боровика, який продемонстрував мову звуків справжнього козацького тулумбаса та цілий арсенал зброї, актуальної в повстанські часи. А пісні кобзаря Тараса Силенка проймали до глибини душі. Задумуєшся в такі хвилини: навіщо біль-шовики повністю знищили кобзарство? Чи не тому, що знали — цим позбавляють нас магічно-потужної духовної зброї!
Цікаво, що талановитий поет і волонтер Валерій Мартишко, якого часто тепер можна побачити у творчому колі разом з Романом Ковалем, познайомився із ним... у Товмачі! Так, саме на фестивалі «Товмацький курінь», який проходив на Шполянщині 25—26 червня цього року. Пан Валерій декламував свої вірші, один із яких був присвячений трагічній загибелі 600 українських хлопців після поразки Коліївщини в Лисянці. У пам'ять про своїх коханих лисянські дівчата почали заплітати в коси червону і чорну стрічки. Назва твору так і зветься — «Заплітала в косу червоне і чорне». Ці віршовані слова лягли в основу пісні, яку нещодавно виконав Черкаський державний заслужений український народний хор. Продемонструвавши цей чудовий твір у аудиозапису, Валерій Мартишко подарував ноти й текст заслуженому працівнику культури України, одному з ініціаторів і організаторів фесту «Товмацький курінь» Дмитру Вовку. Можливо, невдовзі пісня Мартишка зазвучить у репертуарі шполянських аматорів.
Про свій внутрішній світогляд і власну участь в обороні Донецького аеропорту повідав нам молодий кіборг Микола Тихонов. Глибоко вивчивши перед цим історію визвольної боротьби українців, хлопець не міг вчинити інакше — він відгукнувся на поклик героїв, які поступово воскресають і вдихають у нас нові сили для опору окупантам. Як каже Роман Коваль, «він начитався про холодноярців і сам захотів стати «бандитом»...». Так і не інакше нарікали більшовики всіх тих, хто смів боротися з ними. І скидати маски, відкриваючи справжні обличчя, після довгих років пропагандистської омани, — справа не з легких.
Але приємно і радісно від того, що подібні зустрічі з цілим інтелектуально-патріотичним десантом живлять енергетику та додають снаги до звершення праведних справ, непохитної віри й бажання йти благій меті назустріч. Особливо корисним лікнепом обернулася зустріч для школярів-старшокласників міста, з якими гості спілкувалися окремо. Їх увага повністю була прикута до виступів і цікавих розповідей, а сам Роман Миколайович уміло володів дитячою аудиторією, зацікавивши молодь глибше пізнати незвідані сторінки української історії.
Наступною наша зустріч з патріархами української правди відбудеться у червні наступного року, на фестивалі «Товмацький курінь», який проводитиметься вдруге вже в рамках відзначення 100-річчя Української революції 1917—1920-х років та 120-річчя з дня народження отамана Холодного Яру Івана Лютого-Лютенка.
Наталія СТОРЧАК (фото автора).