Плата за землю

Земля-2017 

     Плата за землю є складовою частиною податку на майно, який, у свою чергу, належить до місцевих податків (пп. 10.1.1, 265.1.3 Податкового кодексу, далі – ПК). Плата за землю складається із земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (далі – орендна плата). Порядок нарахування та сплати земельного податку та орендної плати регламентується ст. 269–289 ПК. Розглянемо особливості справляння плати за землю у 2017 році.

Хто є платниками земельного податку та орендної плати?

   Земельний податок сплачують власники земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також особи, яким надано земельні ділянки у постійне користування. Платником орендної плати є особа, з якою укладено договір оренди, тобто орендар. Органи виконавчої влади, з якими укладено договори оренди, у строк до 1 лютого передають податковим органам інформацію про орендарів, з якими укладено договори оренди.

Чи мають сільгосппідприємства пільги із плати за землю?

   Від сплати земельного податку звільнені сільгосппідприємства – платники єдиного податку четвертої групи. Але не за всі ділянки, а лише за ті, що використовуються для ведення сільгосптоваровиробництва (п. 297.1 ПК).

   Що стосується земельного податку, то пільги з його сплати установлено ст. 282 ПК. Так, від сплати податку звільняються санаторно-курортні, оздоровчі заклади, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів; громадські організації інвалідів; дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соцзахисту, фізкультури та спорту; комунальні дитячі санаторно-курортні заклади та заклади оздоровлення і відпочинку; бази олімпійської та паралімпійської підготовки. Як бачимо, для сільгосппідприємств цією нормою пільги не передбачено.  

      Утім у ст. 283 ПК наведено перелік земельних ділянок, які не підлягають обкладенню земельним податком. Зокрема, не сплачується податок:

  • за сільгоспугіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов’язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднені сільгоспугіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;
  • землі сільгоспугідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння; земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільгоспкультур;
  • земельні ділянки сільгосппідприємств усіх форм власності та фермерських господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень.

Тож, якщо сільгосппідприємство має вищезазначені землі, то сплачувати земельний податок за них не потрібно. За інші ділянки податок сплачується в загальному порядку. Органи місцевого самоврядування можуть установлювати також додаткові пільги із земельного податку, що сплачується на відповідній території (п. 284.1 ПК).

Зверніть увагу: від сплати земельного податку звільняються власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі таких земель в оренду платнику єдиного податку (п. 281.3 ПК). Договорами емфітевзису таке звільнення не передбачено.

Що є об’єктом та базою обкладення земельним податком?

Об’єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або постійному користуванні. Базою обкладення земельним податком є:

  • нормативна грошова оцінка (далі – НГО) земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації – для земель, НГО яких проведена;
  • площа земельних ділянок, НГО яких не проведена.

    При цьому слід зазначити, що згідно із п. 8 підрозд. 6 розд. ХХ ПК індекс споживчих цін за 2016 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації НГО земель, застосовується із значенням:

  • для сільгоспугідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) – 100 %;
  •  для земель несільгосппризначення – 106 %.

   Тобто для розрахунку земельного податку на 2017 рік до НГО слід застосовувати такі коефіцієнти:

  • для сільгоспугідь – 1,0;
  • для земель несільгосппризначення – 1,06.

За якими ставками потрібно сплачувати земельний податок у 2017 році?

    Ставки земельного податку встановлюють органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельних ділянок (п. 284.1 ПК). Отже, ставка податку для кожної конкретної земельної ділянки визначається рішенням органу місцевого самоврядування, на території якого знаходиться ця ділянка. Рішення про ставки земельного податку та надані щодо нього пільги подається органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки до 25 грудня року, що передує звітному.

ПК (ст. 274) установлено максимальні ставки земельного податку (а для сільгоспугідь і мінімальні). Так, для земель, НГО яких проведено, ставки можуть становити:

  • для сільгоспугідь – не менше 0,3 % і не більше 1 % їх НГО;
  • інших земель – не більше 3 % їх НГО; земель загального користування – не більше 1 % їх НГО;
  • земельних ділянок, що знаходяться у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім земель державної та комунальної власності) – не більше 12 % їх НГО.

    Ставки податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, НГО яких не проведено, установлюються у розмірі не більше 5 % НГО одиниці площі ріллі по області, а для сільгоспугідь – не менше 0,3 % та не більше 5 %.

У якому розмірі сплачується орендна плата?

    Підставою для нарахування та сплати орендної плати є договір оренди земельної ділянки. Саме в ньому визначають розмір орендної плати, але річна сума платежу (п. 288.5 ПК):

  • не може бути меншою за розмір земельного податку, установлений для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 % НГО;
  • може перевищувати граничний розмір орендної плати (12 % НГО) – у разі визначення орендаря на конкурентних засадах;
  • не може перевищувати розміру земельного податку – для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських.

   При цьому, як і для земельного податку, для обчислення орендної плати на 2017 рік до НГО слід застосовувати коефіцієнти індексації:

  • для сільгоспугідь – 1,0;
  • для земель несільгосппризначення – 1,06.

У які строки сплачується земельний податок та орендна плата?

   Податкове зобов’язання щодо плати за землю (тобто і земельний податок, і орендна плата), визначене у декларації, сплачується рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю. Строк сплати – щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Генадій Вручинський