Майстриня художньої вишивки Алла Доменко створює картини, які підкорюють серця всіх, хто на них дивиться.
«У Алли талант від Бога, вона ж сама вчилася вишивати. Картини її прямо говорять до тебе». Так описує Аллу Лариса Іванівна Сушко, методистка бібліотеки у Шполі, де й проводили виставку робіт майстрині. Слова Лариси Іванівни влучні – картини здаються живими, рельєфними, наче це не вишивка, а фільм.
Алла й сама говорить, що вишивання для неї – це створення прекрасного там, де зараз нічого немає: «Цей процес, коли ні з чого, просто на білій тканині, починає поступово вимальовуватися картина, так захоплює, що не можна відірватися. Поки вишиваю, не бачу, що виходить, а як відступлю на два кроки – уже бачу, як вимальовується картинка».
Вишивати майстриня почала майже 11 років тому, коли подруга вмовила просто спробувати. Думала тоді, що просто спробує, вийде чи не вийде, а вже в процесі помітила: чим би вона не займалася, хочеться вишивати, та й картина вийшла дуже гарна.
Майстриня вишиває у стилі «багатоколірної вишивки», тобто спроба максимально точно відтворити зображення. Для кожної роботи Алла використовує близько 200 кольорів, а схеми шукає на спеціалізованих сайтах. У процесі вона користується саморобним станком для вишивання, на який натягує канву, або ж п’яльцями. Канву майстриня розграфлює по 10 і 5 клітинок. Оскільки кольорів завжди багато, Алла заготовлює голки й нитки у спеціальних органайзерах.
«У мене є кішка вдома, і вона знає, що до ниток і вишивки взагалі їй підходити не можна. Якось вона вискочила на коробку з голками, уявляєте? Після того вона до вишивки і близько не йде».
Вибрати улюблену картину Алла не може. «Кожен сюжет особливий. Поки я вишиваю, у моєму житті відбуваються події, які тепер прив’язані до картини. Крім того, я ще додумую сюжет, події, які могли там відбуватися».
«Всі картини чимось особливі. Сюжет «Цуценя в подарунок» я вишивала найдовше – рік і десять місяців. Це була найважча схема з усіх вишитих мною, що мені інколи треба було відволікатися на щось інше. А ще «Кучерява дівчина» має такі живі очі, наче дивиться на тебе через скло».
Алла обирає новий сюжет для картини, якщо вона відчуває якийсь емоційний зв’язок із героями та героїнями. Улюблена тематика майстрині – це давня Англія і царська Росія. «Мені подобається інтер’єр, особняки, парки, які тоді були. Думаю, це у мене з дитинства: ми з мамою часто їздили до музеїв-садиб, і я так захоплювалася цим. Також я любила розглядати картини у домі бабусі в селі, поки всі працювали. Я могла годинами вдивлятися у деталі репродукцій і, як всі діти, придумувати історії».
Коли майстриня вишиває, вона слухає аудіокниги або відео з вишивального ютубу. «Я й не думала, що так багато людей цікавиться вишивкою. Коли відкрила для себе вишивальний ютуб, я познайомилася з багатьма новими людьми, і ми навіть маємо зараз групу, де спілкуємося щодня».
У вишитих картинах Алла бачить вічність. «Поки ти вишиваєш, картина стає як фотографія. У ній зберігаються спогади про події і людей. Вишивати на одязі мені не подобається, бо одяг швидко зноситься і його викинуть, а картина буде завжди».
Зараз майстриня працює одночасно над кількома картинами. «Я вишиваю для душі, тому можу обрати будь-які сюжети. Головне, що зараз я вишиваю, і від цього отримую задоволення. Не закінчу щось, то нічого страшного, хоча такого ще й не було».
Алла не ставить цілей у своїй вишивці. Продавати картини їй важко, адже з кожною вона має певний зв’язок. Коли у її домі вже не буде місця для нових картин, вона готова щодня їх міняти, щоб регулярно бачити кожну.
Олександра Лісогор