Важкі часи настали для економіки нашої країни. Багато чинників вплинуло на ситуацію, що нині склалась, серед них і девальвація гривні, і військовий конфлікт на Сході, через які довелося втратити попередні ринки збуту продукції і зменшити замовлення.
Одним із найважливіших секторів економіки України сьогодні є харчова промисловість, та підприємства цієї галузі також не обминула економічна криза. І сьогодні, висловлюючись мовою фахівців, єдиним економічно активним фактором залишається внутрішній попит, хоча через зменшення споживчих можливостей населення і тут особ-ливої активності не спостерігається.
Через всі ці причини більшість підприємств змушені зупиняти чи призупиняти свою роботу. Але, всупереч всіляким проблемам, є ті, які ще мають запас міцності, перебувають у постійному пошуку і продовжують з оптимізмом дивитися в майбутнє. Нещодавно «Шполяночка плюс» побувала на ПрАТ «Шполянський завод продтоварів», щоб розповісти читачам,чим нині живе це підприємство.
Прагнемо працювати на випередження
― Нині часи для всіх складні. І не лише ми, а більшість підприємств харчової промисловості хотіли б мати результати роботи набагато кращі, та й за нинішніх умов ми все ж знаходимо вихід і налаштовані розвиватися, ― каже директор ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» Олег Кошовий. ― Сьогодні ми прагнемо працювати на випередження і, як і раніше, робимо ставку на якість.
Оскільки економічна криза спричинила втрату багатьох давно налагоджених ринків збуту нашої продукції, сьогодні активно шукаємо нові.
Уже два роки, а саме з квітня 2013 року, на ПрАТ «Шполянський завод продтоварів запроваджена та функціонує система менеджменту безпеки харчових продуктів. Ще у червні 2013 року система сертифікована на відповідність вимогам стандарту ISO 22000:2005.
За нинішніх умов ми перейшли на режим економії енергоносіїв. Минулого року частково відмовилися від газу, зменшивши його використання на 50%. Встановили котел, який працює на твердому паливі, і використовуємо дрова. На газу працюють парові котли. Заміна насосного обладнання, лампочок на енергозберігаючі дали суттєву економію енергоресурсів.
Оскільки 80% заводського обладнання ще радянських часів, то воно потребує заміни, але все це поки що в перспективі.
Через зменшення об’єму продукції, коли постало питання оптимізації чисельності працівників, зібравши колектив і порадившись з людьми, ми вирішили зберегти фахівців за рахунок зменшення навантаження на працівників, перейшли на чотириденний робочий тиждень. За всіма працівниками збережено соцпакет: оплачуються лікарняні, вони забезпечуються спецодягом, заробітна плата виплачується вчасно.
В новому цеху з приймання та переробки сировини
Минулого року внаслідок реорганізації, проведеній на підприємстві, створений цех, який займається прийманням та переробкою сировини ― насіння соняшнику та пшениці. В цеху працює 11 фахівців. Всі вони досвідчені і мають великий досвід роботи.
― Раніше кожен підрозділ був окремою одиницею. Нині ж усі процеси відбуваються в одному підрозділі, ― розповідає начальник цього цеху Віктор Олександрович Щерба. ― Цех працює над скороченням затрат на транспортування сільгосппродукції по території. Наприклад, щоб скоротити затрати на транспортування борошна з цеху в цех, на розвантажування-завантажування, перевезення продукції, обмін проводиться безпосередньо в цеху.
Крім цього, щоб оперативно реагувати на залишки продукції, рух товарів, для покращення обслуговування населення, контролю за виробництвом, зараз на підприємстві і в цеху зокрема проводиться робота зі впровадження бухгалтерської програми 1С, навчання персоналу.
― Сьогодні ми приймаємо сировину від населення та від фермерських господарств ― каже Віктор Олександрович. ― Соняшник обмінюємо на олію пресовану смажену та дезодоровану, пшеницю ― на борошно. Також населення може обміняти ці культури на макаронні вироби та крупи. Наприклад, соняшник ― на макаронні вироби (2:1), рисову та смажену гречану крупи (4:1); пшеницю ― на макаронні вироби (5:1) та рисову і смажену гречану крупи (10:1). Отоварення макаронними виробами здійснюється в день здачі сільськогосподарської сировини.
Здавачі також можуть вибрати вид отоварення: або мірчуком, або оплатити послуги. Наприклад, вихід борошна вищого ґатунку від кількості давальницької сировини становить 53%, першого ― 13%, висівок ― 27%, пресованої олії ― 33%, дезодорованої рафінованої ― 24%, макухи ― 30%. За переробку давальницької сировини для фізичних та юридичних осіб у вартісному вигляді тут встановлено плату ― 2000 грн. за тонну насіння соняшнику та 1000 грн. ― за тонну пшениці на борошно (20% і 25% відповідно у кількісному вигляді). Крім того, для здавачів значних об’ємів сільськогосподарської сировини можливі розрахунки за домовленістю сторін.
Сьогодні увесь наш колектив прагне якнайкраще обслуговувати населення і задовольняти всі його потреби. Щоб кожен наш клієнт залишався задоволеним наданими послугами.
Основний споживач ковбасних виробів ― жителі району
― Наш цех орієнтований на випуск ковбасних виробів для міста та району, хоча його потужність розрахована на значно більшу кількість продукції. Сьогодні цех випускає понад 50 її видів — варено-копчені, напівкопчені, варені, шинкові, копчені сало та курятину тощо,― розповідає начальник ковбасного цеху Віталій Скряга.
― Цех працює ось уже 60 років. Ми заслужили довіру у споживача і втрачати її не збираємось. Наша продукція сертифікована. Ковбаса «Лікарська» та сардельки «Любительські» включені в меню чотирьох дитячих садків міста.
Асортимент ковбасних виробів цеху оновлюється майже щомісяця. Як зазначає Віталій Вадимович, в торгівельну мережу продукція доставляється лише на замовлення, тому нереалізованої продукції немає.
― Сьогодні, у зв’язку з подорожчанням м’ясної продукції, деякі люди віддають перевагу дешевим видам ковбас. Та це не означає, що вони менш якісні. В таких видах ковбас просто використовується дешевша сировина, наприклад, свинина напівжирна або жирна, ― каже Віталій Скряга і на прикладі прорахунку затрат на виробництво ковбаси «Московська» обґрунтовує підвищення вартості продукції цеху.
― Подорожчання ковбасних виробів пов’язане з подорожчанням м’яса, допоміжних компонентів, які використовуються у виробництві. Яловичина, наприклад, використовується на 50—60%. Вона подорожчала на 70%. Якщо рік тому ми купували м’ясо на кістці по 23 грн. за кг, то зараз по 40—43 і більше. Допоміжні складові, які беруть участь у формуванні сировини, а це оболонка, спеції, можуть складати 20—25%.
Ось, наприклад, на 70 кг готової продукції (йдеться про ковбасу «Московська») йде 75 кг яловичини вищого ґатунку (70 грн. за кг); сало хребтове ― 25 кг (25 грн. за кг); оболонка «круга ялові» ― 105 м (15 грн. за 1 м); спеції ―1 кг (300 грн. за кг). 3і 100 кг м’яса виходить 70 кг готової ковбаси (під час проходження довгого циклу копчення вона всихає, втрачає вологу під час обробки). Це лише витрати на сировину, а у вартість включається ще й непрямі витрати: енергоносії, заробітна плата працівників, упаковка, транспортування тощо. От і виходить оптова ціна «Московської» ковбаси 135 грн. за кг.
Колектив, який очолює Віталій Скряга, складається з 12 осіб. Професії працівників взаємозамінні. Працюють тут п’ять днів на тиждень, зокрема у неділю, щоб на понеділок споживач отримав свіжу продукцію. Середня зарплата працівників залежить від кількості виготовленої продукції.
Як зазначив у розмові Віталій Вадимович, його сім’ї, і йому особисто, найбільше до смаку ковбаса «Дрогобицька» та «Московська», а діткам Віталія Скряги ― сосиски «Школярик», сардельки «Любительські» та ковбаса «Лікарська». Мабуть, кращої реклами для своєї продукції годі й шукати.
Та сам виробник рекомендує споживачам району довіряти певній торговій марці. А для цього замало лише почути рекламу чи спокуситися ціною, тут слід скуштувати продукцію.
Тримати марку виробника на ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» — це вже справа честі. Адже їхня продукція потрапляє на столи земляків, друзів, знайомих, рідних, їхніх дітей.
Тому й за нинішніх економічно складних умов тут, як і раніше, тримають курс на якість ― коли до них повертається клієнт, а не продукція.
Лариса БАЧИНСЬКА (фото автора).