Іллі Івановичу КОЛИВАЮ в день виходу у світ збірки «Іду на Схід» (2 серпня 2009 року).
Учитель той, хто несе Світло, —
Таким ми бачимо тебе.
Ти все життя служив мистецтву
І вдосконалював себе.
Сказав ти гарно, що в мистецтва
Позичив ти свої вітрила,
Тож піднімайся до Владики,
Не поламай лиш свої крила.
Твоя душа така чутлива,
Що й помовчать з тобою щастя.
Не знаю, чи коли хоч трішки
Наблизитись до тебе вдасться.
Неперевершені ті меблі,
Що власноручно ти зробив,
Та набагато кращі вірші
Й пісні, що серцем ти створив.
Як «Козаки» твої співали!
Недарма хор зразковим був,
Такого виконання дітьми
Ніхто й ніколи в нас не чув.
Тебе обожнює наш внук,
Знайомі й друзі поважають.
Твою обізнаність космічну,
Не всі, звичайно, помічають.
Дай Бог полегшити тобі
Твої земні переживання,
Постійно в дусі щоб зростав
Без постороннього втручання.
Енергія твоїх віршів
Врятує ще не одну душу.
Замкнуть не можу це в собі
Своїм близьким сказати мушу:
Хай бережуть твої книжки,
По них навчаються постійно,
Хай вибирають ті стежки,
Що розвивають гармонійно.
Іти на Схід ти звеш усіх,
Бо це до істини дорога.
Для нас, земних, твої вірші
Це дійсно є предосторога.
Валентина КОЛИВАЙ.
с. Лебедин.