Схоже- таки, що хода адміністративної реформи в Україні набирає швидкості. Як завжди її прихильники переконують, що не можна втрачати дорогоцінною часу і знімати моделі країн-сусідів для ефективної організації сфер життя, а противники застерігають, мовляв, не можна різати по- живому, не зваживши всі за і проти. Але врешті-решт зважуємо вже майже чверть століття і топтатися на одному місці — теж надокучило, адже маємо сповільнену динаміку розвитку і жодного руху вперед, до життя по-новому. Тож варто, певно, глибоко вивчити суть пропонованих змін,що зазначені у положенні прийнятого в цьому році Закону України «Про добровільне об‘єднання територіальних громад» і вирішити остаточно, як жити далі.
У Черкаській облдержадміністрації адмінреформою займаються вже по - серйозному. Так, 18-19 травня в ОДА проходили слухання проектів перспективних планів об’єднання територіальних громад районів, на яких районні державні адміністрації та виконавчі комітети місцевих рад міст обласного значення представили своє бачення нового територіального устрою підпорядкованих ним територій, у тому числі і Шполянська райдержадміністрація в особі голови Володимира Потапенка.
На думку директора Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Сергія Пасічника, головне завдання реформи — це порятунок територій, де йде демографічний спад. Презентація деяких планів виглядала просто зразковою (Городищенської, Лисянської райдержадміністрацій), а деякі подали кілька варіантів об’єднання. Лунали пропозиції і про утворення міжрайонних сполучень. Більшість районів об’єктивно і відверто назвали проблеми, які виникають у ході проведення реформи. Основна ідея реформування — спрямувати пакет послуг, які нині надають населенню на рівні районних адміністрацій, у новостворені громади, для чого, разом із повноваженнями, вони отримають 60 % податку на доходи фізичних осіб, що збираються на території. Це впливає на самодостатність громад, що є найголовнішою умовою процесу об’єднання.
Слушною є думка голови Городищенської РДА Інни Ус, яка вважає, що основною проблемою в районі є процес реєстрації юридичних осіб.
— Ми вважаємо, що вона має відбуватися на території здійснення виробничої діяльності. Досить багато виробництв зареєстровано в інших областях, отже, саме за місцем юридичної реєстрації надходять кошти від їх оподатків. Проте земля виснажується у нас. Потрібні зміни в земельному законодавстві, — вважає посадовець. Втім це ж подекуди стосується і Шполянського району.
Заступник голови облдержадміністрації Юрій Сас зазначив, що райони спрацювали оперативно і загалом впоралися із завданням.
— За вашими напрацюваннями ми складемо перспективний план об’єднання громад у межах області, його буде представлено на сесії обласної ради, — підсумував Юрій Михайлович. Він завірив, що обласна влада готова вирушати в райони для надання консультацій, проведення роботи на місцях, спілкування із сільськими головами тощо.
Голова Шполянської райдержадміністрації Володимир Потапенко також представив проект майбутнього об’єднання на Шполянщини, який передбачає п’ять громад: Шполянську, Лебединську, Лип’янську, Васильківську та Сигнаївську (чи Матусівську, бо ще остаточно не визначились з адміністративним центром).
«Адміністративно–територіальна реформа назріла вже давно, адже по Україні велика кількість населених пунктів, в яких від ста до півтисячі мешканців, — пише на сайті Шполянської міської ради депутат Володимир КОВАЛЕНКО. — При цьому існують сільські ради з відповідним апаратом чиновників, а також школи, медичні пункти та інші об‘єкти соціальної інфраструктури, на утримання яких не вистачає банального — грошей. За відсутності належного фінансування таких закладів про якість послуг, які надаються , важко і мову вести, не кажучи вже про матеріальне утримання та заохочення тих, хто там працює. Тож, за фатальним збігом обставин, саме зараз, у цей скрутний для держави час, і постало питання, що робити з такими населеними пунктами?».
Іван ДУБИНА, голова Васильківської сільської ради, в доцільності об’єднання територіальних громад не сумнівається. Каже, що в законі «Про добровільне об’єднання територіальних громад» не знайшов нічого такого, що б свідчило про примусові методи.
— Я детально вивчив закон і розумію, що він давно назрів і його треба втілювати в життя. Я — за об’єднання. Тим більше, що поруч нас невеликі села, в деяких сільського бюджету не вистачає навіть на утримання органів місцевого самоврядування. Васильків — третій за розміром населений пункт з кількістю населенням близько 2000 жителів. Бюджет, як для сільської громади, не поганий, наповнюється переважно за рахунок оренди земель державної власності, є ряд працюючих підприємств. Але ми розуміємо, що потрібно буде утримувати школи, садочки, ФАПи і після об’єднання. Сільський бюджет не зможе з цим справитися без того ж ПДФО. Додатково буде трансфертна субвенція між загальнодержавним і сільським бюджетом на утримання медичної та освітянської сфери. Я вважаю, що на території нашого району має бути 5-7 територіальних громад, — переконаний Іван Михайлович. — Але важливим є недопущення закриття шкіл, хоча утримувати кілька шкіл в одній громаді недоцільно. Одне з навчальних приміщень можна переобладнати в початкову школу, інше - для середньої ланки. Потрібно буде налагодити транспортне сполучення і функціонування шкільного автобуса. І географічна складова. На мою думку, не потрібно об’єднувати Шполу з навколишніми селами. По-перше, це буде навантаження на громаду міста, а, по-друге, більш економічно вигідно було б об’єднати села, яким ближче один до одного, ніж до райцентру.
Сергій ОШОВСЬКИЙ, сільський голова села Сигнаївка, неоднозначно ставиться до об’єднання територіальних громад. Вважає, що громади важко переживають ті зміни, які відбулися останнім часом у країні.
— Питання об’єднання територіальних громад складне навіть для Сигнаївки, яка за кількістю осіб — четверта в районі. В селі проживає близько 2000 людей. Ми теж важко пережили відсутність у бюджеті ПДФО. При плані надходження у 740 тисяч торік 348 тисяч становив податок на доходи фізичних осіб. Сьогодні немає нічого з цього надходження. Акцизний збір, податок на нерухомість тощо — все це не компенсує тих втрат, які зникли з наших бюджетів разом із ПДФО. А що тоді говорити про середні громади?! Я так розумію, що без реформування викрутитися тут не вийде, — наводить свої висновки щодо реформи Сергій Ошовський. — Тому об’єднання територіальних громад начебто і потрібне, але на сьогоднішній момент воно вимагає доопрацювання. Хоча є й ті громади, де немає бюджетоутворюючих підприємств, а відповідно не було високих надходжень , і вони мало втратили, тому їхні бюджети залишилися майже незмінними. Через це і бажання об’єднуватися в цих громадах особливого не виникає. Якщо брати нашу громаду, то цього року ми ще виживаємо за рахунок перехідних залишків — це більше 300 тисяч. Тому нині спроможні вирішувати соціальні питання, виплату зарплати. Що буде наступного року, не знаю. Також невідомо, як при об’єднанні надходитимуть дотації на медицину та освіту: чи вона ділитиметься на громади, чи залишатиметься в районі. Дуже багато питань незрозумілих, тому і процес об’єднання територіальних громад іде повільно і без явної ініціативи з боку селян.
Сільський голова переймається і об’єктами соціальної сфери, доля яких також не вирішена в результаті об’єднання. Якщо говорити про об’єднання, каже, то закон чітко прописує, що нові громади передбачатимуть одну школу, садочок, ФАП, бібліотеку… Це для села будуть великі втрати, бо якщо говорити принаймні про клуб, то кожна громада таким закладом надзвичайно дорожить. Хоча і утримувати такі заклади — це теж навантаження на бюджет. І зрозуміло, що тут без виваженого підходу до реформування не обійтися.
Сергій КОВАЛЬ, сільський голова села Товмач, у перспективах адмінреформи, що гряде, сумнівається.
— Якби нам залишили той ресурс, який існував у попередні роки, я маю на увазі ПДФО, а не відібрали у сільських бюджетів, то питання об’єднань громад взагалі б не стояло. Товмач мав бюджет близько 800 тисяч грн., тепер маємо 580 тис. грн. Але й у таких умовах ми спроможні вирішувати господарські завдання: із 600 тис. грн. перехідних з минулого року 300 тис. направлено на ремонт даху будинку культури, 100 тис. — на ремонт доріг, а також на 100% встановлено зовнішнє освітлення вулиць села — з цим суттєво допомогли наші соціальні партнери — орендарі земель ГК «ЛНЗ» (250 тис. грн.) та ТОВ «Сільгосптехніка» (40 тис. грн.). Ще 200 тис. виділили на реалізацію міні-проекту ПРООН — впровадження енергозберігаючих технологій у місцевій школі. Надійні соціальні партнери вселяють надію у завтрашній день, надіємось і на власні сили. Не на часі, вважаю, впроваджувати адмінреформу, бо це потягне за собою і звільнення людей, і незручності з тим, що потрібно за адмінпослугами їхати в сусіднє село. Для цього ж потрібно збудувати ідеальні дороги, придбати високоякісний транспорт, організувати його обслуговування тощо. В країні не вщухає війна, довіри і правди нема ніде…
Сергій Струк, депутат районної ради, заступник директора СТОВ «ЛНЗ-Агро» : головне в об’єднанні громад це те, що отримають люди в результаті об’єднання.
- Значної економії коштів при об’єднанні і ліквідації апарату чиновників місцевого самоврядування не буде. Бюджети громад укрупняться, але і проблеми збільшаться суттєво, враховуючи сьогоднішній стан справ в усіх галузях життєдіяльності. Найперше необхідно провести більш детальну експертизу процесу об’єднання, можливо, повернутися до схеми місцевого самоврядування, коли ряд громад вже були разом: Терешківська (с.Терешки, с. Сердегівка), Водянська (с.Водяно, с. Кавунівка), Нечаєвська (с. Нечаєво, с. Маслово). На мою думку, необхідно зробити один крок назад, щоб потім впевнено крокувати у майбутне.
Отже, думок, як зірок, побутує багато. Але чим ближче до осені, коли мають відбутися вибори до місцевих рад, активізовується робота з впровадження адмінреформи. Рацію мають і оптимісти, які прагнуть до змін і вважають, що потрібні реальні дії для того, щоб отримати результат. Слід дослухатися і до застережень песимістів, які вказують на досвід вже проведеного у 90-х реформування АПК, що обіцяло дуже багато, а призвело до зубожіння селян. Раз справа є добровільною, то потрібно кожному мешканцю території вникати в суть справи й разом визначатися, чи потрібне громаді об’єднання, адже (за положенням закону) держава здійснює фінансову підтримку добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст шляхом надання коштів через субвенції згідно плану соціально-економічного розвитку такої територіальної громади.
Підготувала Наталія ДАВИДЕНКО