Виявляється, що «пройти і Крим, і рим» є продовженням приказки «Пройти вогонь, воду і мідні труби».
Що стосується слова «рим», то це зовсім не спотворене для рими — місто Рим, а, як свідчать словники морської термінології : «металеве кільце для закріплення тросів , блоків, стопорів, швартових кінців і т. п. Рими встановлюються на палубі і на фальшборті судів, у носовій і кормовій краях шлюпок, а також на причалах і набережних».
Крізь рими також протягали свого часу ланцюги каторжників-галерників. Таким чином рим є певним символом неволі.
Що ж стосується Криму, то саме там в Кафі (сучасній Феодосії) оріентовно з ХІІ століття по 1675 рік був найбільший в Причорномор'ї, а пізніше і в Європі невільничий ринок. Тож вираз «Пройти Крим і рим» може буквально означати — пройти і рабство і каторгу.
Повністю приказка звучить так:
«Пройти вогонь, воду, мідні труби, чортові зуби, Крим і рим».
Чашка чи філіжанка?
Як роз’яснює професор-мовознавець Олександр Пономарів, чашка — це невелика посудина, здебільшого з порцеляни або фаянсу, з якої п'ють чай, каву та інші напої. А з філіжанки, як правило, п'ють тільки каву, рідше чай.
Переносно «чашка» вживана в ботаніці, анатомії, інших галузях науки, а «філіжанка» використовується лише в прямому значенні.
Порівняймо: «Доктор прихилився над своєю філіжанкою, помалу систематично пив каву» (Іван Франко); «У білій каплиці, де в кам'яну чашку стікала цілюща вода, рівно горіли, мов золоті квіти, свічки» (Михайло Коцюбинський); «В конвалії чашці глибокій чом перлами сльози тремтять?» (Уляна Кравченко); «Ртутний барометр має трубку, чашку і шкалу» (підручник); «Надколінна чашка — пласка округла кістка перед нижнім кінцем стегна».
Як потрібно відмінювати прізвища Воробей, Соловей, Лебідь?
Оскільки прізвища відмінюються так, як і загальні слова української мови, то маємо такі форми: родовий відмінок — Вороб'я, Солов'я, Лебедя, орудний відмінок — Вороб'єм, Солов'єм, Лебедем і так далі. Написання типу Воробея, Соловея, Лебідя суперечать нормам української морфології, якщо навіть їх можна побачити на сторінках окремих видань.
«Вирушати» чи «відправлятися»?
Із двох синонімів «вирушати» й «відправлятися» поширеніший у нашій мові перший. Йому потрібно віддавати перевагу. Наприклад: «Вранці, коли піднялося сонечко, ми вирушили до річки» (Олесь Досвітній); «Перша кінна вирушила походом на південь» (Олесь Гончар).
«Відправлятися» вживане рідше, а коли йдеться про потяг, пароплав, автобус, то краще казати «відходить».
Вітаймося правильно!
Є офіційні формули: «доброго ранку!», «добрий день!», «добрий вечір!». Менш офіційні — «добридень!» і «добривечір!».
Наша мова належить до тих, які у формулах вітання мають слова і ранок, і день, і вечір. Так само у білорусів, чехів, німців, росіян.
В інших мовах у вітаннях обходяться без ранку. Поляки одразу кажуть «добрий день» і «добрий вечір». Так само і греки.
У відповідь українці кажуть «доброго здоров'я!» або відповідають так само — «доброго ранку!», «добрий день!», «добрий вечір!».
Існує вітання і таке: «слава Ісу!». Відповідь: «слава на віки Богу!». Є неформальні вітання «привіт!», «вітаю!».
Прощаючись, кажуть «на все добре!», «ходіть здорові!», «бувайте здорові!», «до побачення!», «хай щастить!».
Побажання доброго сну, приємного нічного відпочинку висловлюємо в такий спосіб: «добраніч!», «на добраніч!»
«Білорусь» чи «Бєларусь»?
Мовознавець Олександр Пономарів вважає, що вживати «Бєларусь» — це неправильно.
Наших північних сусідів ми здавна називаємо білорусами, їхню мову білоруською, їхню країну Білорусь. Вони себе називають по-своєму, а інші країни адаптували цю назву до своєї мови.
Країни, треба називати так, як вони усталилися у вжитку, вважає мовознавець. Адже самоназва і назва іншими народами не завжди збігаються. Вірмени називають свою країну «Гаястан», а грузини називають Грузію «Сакартвело».
Ще хотілося б нагадати, що в Данії мешкають не «датчани» й «датчанки», а «данці» й «данки». І розмовляють вони не «датською» мовою, а «данською».
Підготувала Лариса Бачинська