Індексація грошових доходів населення відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» є державною соціальною гарантією, яка встановлюються з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Вона є обов’язковою для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності.
Індексація заробітної плати проводиться відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року (зі змінами та доповненнями).
Законом України №76-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2015 року, статтю 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» доповнено частиною шостою такого змісту: «Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фі-нансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування на відповідний рік», Кабінет Міністрів України зобов’язано за результатами першого півріччя 2015 року та з урахуванням економічної ситуації затвердити порядок проведення індексації заробітної плати, грошового забезпечення, пенсійних та соціальних виплат. Поки що будь-які інші документи не розроблені і не затверджені.
Додатково повідомляємо, що Законом України №77-VIII від 28 грудня 2014 року внесено зміни до Кодексу законів про працю України. Зокрема в частині відповідальності за порушення законодавства про працю, зокрема статтю 265 доповнено посиленням відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винних у порушенні законодавства про працю. Тобто, юридичні та фі-зичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці — у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (12180 грн.).
До мінімальних гарантій відповідно до постанови пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 слід віднести норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності: мінімальний розмір заробітної плати, норми оплати праці: за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилась браком не з вини працівника; працівників молодше 18 років при скороченій тривалості їхньої щоденної роботи тощо; а також гарантії для працівників на оплату: щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження до медичного закладу; при переведенні за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу або тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для переведених на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо; гарантії та компенсації в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи в польових умовах тощо.
Як вказано вище, індексація грошових доходів населення є державною соціальною гарантією, порушення порядку проведення тягне за собою відповідальність у вигляді фінансової санкції.
Валерій КАЖУКАЛО,
головний державний інспектор
з питань праці управління Держпраці.
31 серпня 2015, 19:32