31 травня Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма ухвалив довгоочікуване перше рішення щодо судової суперечки «Нафтогазу» і «Газпрому» стосовно угоди купівлі-продажу газу, підписаної у 2009 році тодішніми прем'єр-міністрами країн Юлією Тимошенко та Володимиром Путіним. Рішення Стокгольмського арбітражу дало однозначні відповіді на спірні правові питання: відтак, скасовано умову «бери або плати» та заборону на реекспорт газу з держав ЄС до України, а також переглянуто формулу ціни з 2014 року – а це значить, що відтепер для України запроваджується європейська, ринкова ціна.
Уряд Арсенія Яценюка наважився на крок, який не вдавався жодному з попередників: ані Тимошенко, ані Янукович, попри усі скарги на захмарну ціну, запроваджену контрактом 2009 року, не спромоглися зламати кайдани російського панування на газовому ринку. У червні 2014 року тодішній прем'єр Яценюк визначив нагальне вирішення проблеми енергонезалежності від Росії ключовим для суверенітету України. Адже газ – це основний інструмент геополітики Кремля і примусу до дружби, який Москва застосовує не лише до України, а й до всієї Європи. Станом на той час борги перед Росією за газ, який вкрали Янукович, Фірташ і Льовочкін, становили вже 3 млрд. доларів, а грошей на оплату газу не було. Слід врахувати також, що Росія не тільки встановила для «братського українського народу» колосальні ціни, а ще й постачала газ лише за передоплатою.
Позов до «Газпрому» у Стокгольм став частиною стратегії з енергетичної незалежності України, яку впроваджував уряд Яценюка. Разом з цим паралельно були прийняті рішення про відмову від закупівлі газу в Росії, забезпечено поставки необхідного газу з держав ЄС, впроваджена політика субсидій, розпочалася реформа ринку природного газу, зламано олігархічну газову годівничку й реорганізовано «Нафтогаз»: вічна «чорна дірка», у якій зникали бюджетні кошти, нарешті стала дієвою прибутковою організацією. Усі ці рішення були ухвалені лише завдяки політичній волі Арсенія Яценюка.
Всім, це лише початок, важливе досягнення, на якому не можна зупинятися. Необхідно досягнути повної фінансової стабільності паливно-енергетичного комплексу, назавжди подолати проблему неплатежів, забезпечити незворотну та гарантовану диверсифікацію імпорту газу: зокрема, добудувати нові газопроводи-конектори між Україною і ЄС. Наш успішний досвід газової незалежності необхідно поширити на вугілля, ядерне паливо, моторне пальне. Нарешті завершити демонополізацію – деолігархізацію – ринку газу й електроенергії.
Рішення Стокгольмського арбітражу – це виграш у «Газпрому» 47 млрд доларів, які Росія вимагала від нас за контрактом Путіна-Тимошенко. Це більше, аніж річний бюджет всієї України! По 1000 доларів з кожного українця! Не дивно, чому Кремль вимагає арешту та екстрадиції Яценюка: такої грандіозної поразки Росії в останні роки не завдавав ніхто.
Тож сьогодні ми святкуємо не просто панування справедливості у судовій суперечці «Нафтогазу» й «Газпрому», а перемогу українських юристів, економістів та тієї команди патріотів, яка цього добивалася – команди «Народного фронту» – на ще одному щаблі до євроінтеграції, до запровадження європейських стандартів якості та ціни. Це означає, що план Арсенія Яценюка був правильним. Ми прожили чергову зиму без закупівель газу у Газпрому, а зі скасуванням кабального контракту Росія остаточно втратила можливість для газового шантажу України.