Пишаюся українськими вояками!
Сьогодні прочитала — черговий привід пишатися своїми братами — українцями. Слава Україні та її Героям! Пише прикордонник: «Мамо, я тут навчився Батьківщину любити. Поки не було війни — все було інакше. Якби мені запропонували їхати в Росію і поміняти громадянство за величезну зарплату — я б поїхав. Раніше. Тепер — ні за що. Я цю землю, цю країну, навіть нашу сім'ю по-іншому відчув.
Коли я присягав на вірність українському народу — це був абстрактний народ. А коли ми приїхали в поле з сухпайком на дві доби і до нас почали натовпами їздити місцеві жителі з різною їжею — від картоплі мішками до цукерок коробками — я побачив наш народ і зрозумів, що не зможу їх зрадити, зрозумів, що якщо я вас всіх не прикрию — ніхто не захистить. Навіть якби мені зараз запропонували повернутися додому — я б не поїхав. Тому що саме тут і саме в цей складний час я потрібен цьому народу».
Із повідомлень у соціальних мережах