Закінчився нещодавно сезон полювання на хутрового звіра в угіддях районної громадської організації УТМР. Але до весни роботи ще більш ніж достатньо: підлагодити підгодівельні майданчики, які зіпсовано негодою, розвозити заготовлені корма первинними мисливськими колективами: сіно, зерно, зерновідходи, сіль. Майже до кінця березня триватиме підкормка мисливської фауни. Також здійснюватиметься санітарний відстріл єгерською службою хижаків — лисиць, бродячих собак і котів, птахів, які наносять шкоду мисливському господарству.
Хочу відзначити в цьому сезоні кращі мисливські колективи, небайдужих до тваринного світу мисливців. Особливо заслуговують на подяку активісти нашої організації з південного кордону Шполянщини — з сіл Ярославка, Нова Ярославка, Витязеве, Веселий Кут, Козачани. Єгер із Нової Ярославки Руслан Рудніченко, до прикладу, самотужки охороняє та примножує цей обхід на громадських засадах — бореться із браконьєрами, які заходять сюди із сусіднього Новомиргородського району, лагодить та ремонтує годівниці. Кормами диких тварин забезпечує фермер із Матусова Володимир Кобзар, який вирощує рослинні культури в цих польових масивах та є членом нашого товариства. Разом із сином Іваном, якому виповнилося лише 11 років, не один рік поспіль розвозить зерновідходи фазанам та сірим куріпкам. Тільки такими прикладами — від батька до сина — прищеплюється любов до природи та мисливської фауни. Можна очікувати, що із цього хлопчиська виросте справжній чоловік, воїн, захисник, мисливець, який дотримуватиметься етики полювання, любитиме свій край, свою Батьківщину...
Відзначу з позитивом і роботу новоутвореного в цьому сезоні мисливського колективу із десяти мисливців на чолі з бригадиром Геннадієм Бунзилом, за якими закріплені угіддя в адмінмежах села Маслове. Мисливці спорудили підгодівельні майданчики для фазана, забезпечують постійно їх зерном, щоб у холодну пору птиці було чим поживитися, виїжджають на нічні рейди, щоб не допускати незаконного нічного полювання з-під фар автомобілів. На подяку заслуговують і мисливці Лебедина та їх бригадир Олег Сидоренко. В цьому осередку є досвідчені мисливці з 40-річним стажем, які навчають молодь азам ведення мисливського господарства. Закріплені за ними угіддя розташовані біля лісових масивів урочищ Мар’янівська Дача та Видубицький Збин. Мисливці вчасно заготовляють на початку літа кормові пучки-«віники», косять траву на сіно, лагодять годівниці для парнокопитних та хутрових тварин — козуль, кабанів, зайців-русаків.
Первинний мисливський колектив села Васильків на чолі з Валерієм Римлянським злагоджено заготовляє та робить викладку взимку в лісовому масиві урочища Гноянське. Також заслуговують на похвалу і колективи сіл Соболівка, Водяне, Лип’янка та Сигнаївка. Щиро вдячний їм за підтримку в охороні угідь мисливців — Олександру Андрєєву, Юрію Косаченку, Володимиру Кучерявому, Валерію Загородньому, Олександру Тугаю, Василю Дубині.
З полюванням на пернату дичину існують проблеми
Наголошую, що Шполянській районній громадській організації УТМР надано в користування та ведення мисливського господарства терміном до 2028 року мисливські угіддя загальною площею 72620 га. Під цю площу підлягають лісові, польові та водно-болотні об’єкти, на це є паспорт і угоди. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» до мисливських угідь належать ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.
Існують проблеми, коли відкривається сезон полювання на пернату дичину, — трапляються випадки непорозуміння між орендарями та мисливцями УТМР, які полюють на цих водоймах. Майже всі водойми нашого району знаходяться в оренді. За час перебування на посаді голови організації УТМР я знайшов порозуміння майже з усіма орендарями, щоб не перешкоджали користувачам мисливських угідь здійснювати свою діяльність. Однак ще трапляються прикрі випадки, коли орендарі не йдуть на співпрацю і користуються стереотипом «нам, великим, усе дозволено». Сіль для кабанів.
Вони не розуміють, що ми — не гості, а законні користувачі угідь, за які несемо відповідальність! Так, нещодавно сталася конфліктна ситуація біля водоймища Сухий Яр, що знаходиться на території Сигнаївської сільської ради і є об’єктом користування районної організації УТМР. Цей став завжди був доступним для полювання та відпочинку ветеранам війн, інвалідам, почесним пенсіонерам, мисливцям із значним стажем. Сюди я ходив із своїм дідом ще змалечку на полювання, бігав босоніж по цій землі. Тепер шполяни і не знають про цей оазис, бо тут мають можливість відпочивати лише гості зі столиці чи інших країн, чиновники, нардепи, інші привілейовані особи.
Конфлікт із орендарем цього ставу в УТМР розпочався ще з серпневого відкриття полювання минулого року, а нещодавно в медіа нас принизили неконструктивною критикою за нашу принципову позицію. Особливою образою стали слова про «колишніх учасників АТО» (до чого вони в цій історії — не зрозуміло!). Хотілося б наголосити, що АТОвців «колишніх» не буває, а з мисливців в зоні АТО служив лише я. Дивує поведінка моїх земляків, які не цінять заслуг захисників України і дозволяють собі некоректно висловлюватися про людей, які не лише не порушують законів, а й заслуговують на повагу. Так, завдано образи нашому громадському активісту, голові первинного мисливського колективу Геннадію Бундзилу, який до того ж є активним членом місцевого громадського формування «Народна самооборона «Оберіг» та волонтером, часто здійснює поїздки в зону АТО з волонтерською допомогою нашим бійцям, є учасником гурту «Шанс» міського будинку культури, який здійснював влітку поїздки в зону АТО з благодійними концертами для наших воїнів. А такі люди є гордістю нашого рідного краю!
Конфлікт полягав у тому, що сигнаївський орендар ставка Сухий Яр не розуміє того, що саме УТМР є користувачем цих угідь і має повне право здійснювати тут свою діяльність. Мисливцям було пошкоджено шини на колесах автомобіля, не надано копій ветеринарних документів на диких тварин, яких тут утримують у вольєрі. Адже така самодіяльність може призвести до дуже прикрої епізоотичної ситуації — завезені невідомо звідки тварини можуть бути носіями різних небезпечних захворювань, в тому числі — африканської чуми свиней. Орендар дозволяв собі вживати нецензурні слова на адресу десяти мисливців, погрожував спалити очерет, зняти будинки, де гніздиться дичина, рибу всю виловити, бо, як він висловився: «Я делал для себя, а не для рабов!». Я розумію, що все це емоції і що знаходити порозуміння все ж треба. Ми ж не претендуємо на ставок, який він орендує. Намагався зателефонувати йому, роз’яснити, що ми повинні всі жити за законом, що нікому індульгенцій не може бути предоставлено. І очільник району Володимир Потапенко, якого запросив орендар допомогти розібратися з мисливцями на орендованій ним території, мусить стати на бік закону, як би він не цінив орендаря як соціального партнера. Вважаю, що цим вони тільки додали неприємного клопоту Володимиру Миколайовичу, поставили його в незручне становище...
Згадалося, який тиск чинили колишні керівники при Януковичу — Олександр Черевко, Олександр Павлов, Микола Тимошенко, які дуже хотіли отримати «королівські права» та «навести порядок» в нашій організації. Не вийшло, хоча були зовсім інші часи. Не вистачило запасу міці, напевне. Правда завжди сильніша.
Наша організація є не менш суспільно важливою для району. Ми не виробляємо ніякої продукції, не займаємося бізнесом. Ми є мисливським господарством, яке відтворює, відновлює дику фауну, понад 95 років розвиває її, оберігає, прищеплює молоді любов до природи і жорсткого дотримання встановлених правил. А інвестор ремонтує дороги, які і розбиває своєю ж технікою, нічого тут геройського немає, усе так і має бути.
Маслівська бригада районної організації УТМР
біля відгодівельного майданчика для фазанів:
Сергій ОТЕЛЕПКО, Геннадій БУНДЗИЛО та Сергій ГАВУРА.
І не треба боятися їхнього шантажу знищити поголів’я сільськогосподарських тварин чи припиненням оренди земель. На них відразу знайдеться десяток нових, з яких можна вибрати найпорядніших, готових жити за законами і з користю для наших територій і людей. Хіба є секретом те, що наші землі насичують хімією так, що скоро умови для життя тут стануть непридатними. Мав рацію Ганс із Німеччини, коли дивувався рідкісним кузькам на березі Сухого Яру, адже вони накопичуються тут, тікаючи від хімікатів, якими всуціль насичує наші чорноземи іноземний господарник. До орендарів у нас повинно бути ставлення нейтральне: орендуєте — сплачуйте належні податки, дотримуйтеся українського законодавства. І все.
Маленьке «Межигір’я», створене в Сухому яру, використовується нині лише для віп-персон. А за законом там мають право відпочити всі громадяни, для яких поки що незаконно перекрито шлях шлагбаумом. Хіба ні?
А до цього у відтворенні дикої фауни ТОВ «Шпола-Агро-Індустрі», який орендує ставок у Сухому яру, не допоміг нам ні зерниною, жодним матеріалом для лагодження годівниць. Дамба, яку вони звели тут за новим проектом, зроблена із плит та розібраного матеріалу колишнього колгоспу. А ту, що збудували наші батьки й діди, де росли верби і калина — символи України, знищено. Міст, що служить причалом для моторних човнів, теж зроблений із труб і металу колишнього сигнаївського сіносховища, яке перейшло до власності ТОВ «Шпола-Агро-Індустрі»…
От коли бажання жити за українським законодавством затвердиться в позиції орендаря, тоді він сам оцінить, наскільки просто і вигідно співпрацювати з УТМР та приємно приносити користь громаді. А в позиції влади хотілося б бачити одне — щоб наші керівники були душею і тілом за український народ, а не гнітилися перед французами з наполеонівськими комплексами і не забували, хто на цій землі господар, а хто — гість.
Сподіваюсь, що так і буде, і зі мною солідарні майже всі 500 мисливців Шполянщини.
Від своїх слів і дій ніколи не відмовляюся, готовий іти до кінця за інтереси громади! Слава Україні!
Олег СЛОБОДЯНИК, голова Шполянської районної організації УТМР.