«Відлуння афганських гір» — під такою назвою у Матусівському НВК №1 пройшов вечір пам’яті, присвячений 27-ій річниці виведення радянських військ з Афганістану. З болем у серці, трепетом душі, слізьми на очах слухали присутні виступ дев’ятикласників про далекий грудень 1979 року...
Далека та чужа країна Афганістан... Безглузда війна... Скільки смертей, скільки горя за 10 років. Проте ця безглуздість не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі. Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути — треба пам’ятати, а щоб пам’ятати — треба знати.
В актовій залі зібралися учні, вчителі, щоб вшанувати пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та поклонитися тим, хто прийшов із війни живим, хоча із пораненою душею. На щастя, всі воїни с. Матусів повернулися до рідних домівок. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями — вони свято вірили, що виконують інтернаціональний обов’язок.
Учні наголосили, що ця війна триває і сьогодні, але вже без участі наших солдат, бо наші захищають зараз нашу землю на сході України. А тоді, ідучи у те пекло чужої країни з іншою вірою, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, тим, хто поневолений. Вони вірили, що йдуть не вбивати, а захищати. Офіційно це не називали війною, а всього лише воєнною кампанією. І ця кампанія тривала майже 10 років, і вимагала великих жертв.
Учні розповіли про те, що тисячі наших хлопців загинули в боях і померли від ран, контузій, травм і хвороб, пропали безвісти. Сивіли від горя батьки і матері, ховаючи своїх синів, а, може, й не свої, а, може, порожню цинкову домовину... Сиротіли діти, вдовами ставали жінки в мирний час. У скількох сімях у траурному обрамленні зберігаються фотографії синів. Одну нагороду заробили вони за проявлену мужність і героїзм-право бути похованим на рідній землі.
З відчуттям гордості за земляків, викарбовуючи кожне слово, оповідали історію тієї війни хлопці, майбутні воїни-захисники — Слава Касяненко, Олександр Чумак, Іван Підкович та син воїна АТО Василь Вітів. Олександр Єгошин, Олійник Діана, Марія Романова та Ірина Омельченко з гордою виразністю і чіткістю декламували поетичні рядки, присвячені воїнам-визволителям. В залі був представлений стенд з фотографіями воїнів-афганців, випускників Матусівської школи №1. В цих молодих, загартованих обличчях впізнавали родичів, сусідів, а то і батьків. І кожен згадував довгі чекання хоча й скалічених, аби живих.
Учні повідомили, що воїном-інтернаціоналістом був і Герой України, прикордонник Ігор Момот, який загинув у бою за свободу нашої держави. У залі бриніла тиша, коли присутні переглядали фільм про легендарного командира. Після перегляду незабутніх для кожного кадрів стрічки всі вшанували пам'ять героїв хвилиною мовчання.
Наприкінці заходу учні поклялися бути гідними героїв-визволителів. Вони переконані в тому, що всім нам потрібен МИР і ми його відстоїмо.
Наталія ПОВОЛОЦЬКА, класний керівник 9 класу, вчитель Матусівського НВК №1.