Щорічно в третю неділю листопада працівники сільського господарства відзначають своє професійне свято. Це день трудівників полів та ферм, завдяки яким на наших столах є хліб, м’ясо, молоко, овочі та фрукти. Сьогодні в аграрному секторі України задіяно майже 3 млн людей. Це близько 18% офіційно працевлаштованого населення країни. На Шполянщині нині працюють 25 господарств, у яких трудиться майже 1,5 тисячі працівників, ще більше задіяні посезонно. «Шполяночка+» поцікавилась у представників сільськогосподарських професій, чому вони обрали сільське господарство стезею по життю і чим зачаровує галузь молоде покоління.
Ірина Романенко (ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод): «Завжди цікаво побачити кінцевий результат»
– Я навчалась на менеджера виробництва продукції, тому і пов’язала своє життя з такою професією. Наразі 5 років обіймаю посаду начальника відділу друку. Ми готуємо пакувальні матеріали до готової продукції. Це надзвичайно відповідальна робота, адже ми повинні передати найточнішу інформацію про продукцію на мішку, створити презентабельний вигляд та захистити продукцію від підробки. Зазвичай працюємо із замовниками, у яких уже є встановлений дизайн, але буває, що вносимо певні корективи. Обрала цю професію, бо мені завжди подобалось те, що пов’язане з технікою, мені також завжди цікаво подивитись на кінцевий результат продукції виробництва. А ще я абсолютно впевнена, що за галуззю – перспектива.
Сергій Трохимець (СТОВ «Першотравневе»): «Якщо є бажання – є і розвиток в професії»
– Я працюю зоотехніком на фермі у селі Лозуватка. Любов до тварин була у мене завжди, тому і вступив до Золотоніського технікуму ветеринарної медицини. Через певний час після закінчення навчання працював ветеринарним лікарем, але згодом, через півтора року став зоотехніком. Цю посаду я обіймаю вже 4 роки. У нашому підприємстві є 233 голови ВРХ та 240 – молодняка. Дійного стада – 200 голів. До моїх обов’язків входить забезпечення оптимальних умов для годування та утримання худоби для отримання високої якості продукції. Окрім того, я відповідаю за правильне використання технологій, дотримання стандартів і норм (змішування кормів, тощо). Робота складна, майже без вихідних. Проте, іншої галузі для себе – не уявляю. Користуючись нагодою, хочу привітати усіх колег, працівників сільського господарства, з професійним святом, подякувати за самовіддану й невтомну працю, побажати міцного здоров'я та благополуччя.
Роман Дойко (ТОВ «Лебединська аграрна компанія»): «Коли працюєш з такими ж фанатами улюбленої справи»
– У 20 років, після закінчення Уманського національного університету садівництва, я почав працювати агрономом. Мій батько працював у сільському господарстві, тому любов до галузі, як кажуть, прищеплена з дитинства. Коли постало питання про вибір професії – не було жодних вагань – себе я бачив лише в агрономії. Спочатку я 4 місяці працював агрономом із захисту рослин, далі головним агрономом філії. Наразі уже 10 років я працюю у ТОВ «Лебединська аграрна компанія». Тут починав свою кар’єру з молодшого агронома, згодом мої обов’язки та спектр діяльності збільшувались. Йдеш у гору – коли поруч є в кого повчитися, коли з тобою працюють люди в яких так само «горять» очі.
Оксана Демиденко («Агрофірма «Вись»»): «Знайшла себе саме тут»
– Я працюю завідуючою лабораторії у Агрофірмі «Вись». Моя історія у сфері сільського господарства почалась 2003 року. Розпочинала свою діяльність звичайним лаборантом у Сигнаївському хлібокомбінаті. Відвідувала курси у Білоцерківському хлібокомбінаті, потім у Харкові – для підвищення кваліфікації. Коли повернулась до рідного села, то почала працювати тут на заводі. З 2008 року – лаборантом, а з 2013 – на посаді завідуючого лабораторії. Взагалі після навчання в інституті я працювала 2 роки вчителем, але доля вирішила інакше, і я змінила сферу діяльності і зовсім про це не шкодую. Відчуваю, що це моє. Наше підприємство займається прийманням зерна, зберіганням його, відвантаження та переробкою, виготовленням комбікормів для ГК «ЛНЗ». Я контролюю ці процеси та їхнє доведення до відповідного стану. Разом зі мною в лабораторії працює ще 3 лаборанти. Звичайно, я ділюсь з ними своїм досвідом, намагаюсь передати свої знання та вміння молодому поколінню.
Григорій Базилевський (ТОВ «Агро-Шанс»): «Без тваринництва свого життя не уявляю»
– Я працюю головним зоотехніком. Ця професія пов’язана із тваринами: ведення, утримання, годівля ВРХ, свиней, птиці та ін. На цій посаді я вже 32 роки. Спочатку працював техніком, а потім мої фахові навички стрімко зростали, і вже такий тривалий час виконую обов’язки головного зоотехніка. Я завжди контролюю, щоб худоба була ситою, доглянутою та мала хороший приріст. Почав працювати, коли мені було 30 років. Я дізнався, що є вакансія і одразу подав свою кандидатуру, адже в університеті вивчав цю науку. Тварин любив змалку та був справжнім юним натуралістом, тому вибір професії по-життю бачив лише у тваринництві. У нашому підприємстві налічується 600 голів свиней та 173 ВРХ. Вдома також маю корів, телят та свиней. Без цього я й не уявляю свого життя.
Світлана Пірогова (СТОВ «Першотравневе»): «Хочеться, щоб село жило»
– Після декретної відпустки я 10 років працюю оператором машинного доїння. Моя зміна починається о 4-ій годині ранку, тричі на день я маю помити, підключити до доїльних апаратів та здоїти 57 корів. Якщо чесно, спочатку я надзвичайно боялась корів, але згодом страх минув і прокинулась любов до справи. У середньому біля однієї корови мені необхідно присісти близько 4–5 разів – робота не з легких, проте, головне, що до душі. Щоразу виконуючи свої обов’язки, я відчуваю відповідальність перед державою, перед керівництвом. Увесь колектив у нас, як дружня сім’я, ми завжди допомагаємо один одному, підтримуємо, намагаємось не підвести керівництво та підтримувати товариство. Змінити свою професію я не готова, адже хочеться, щоб село жило.
Спілкувалася Юлія ЗАРУДНІЦЬКА