— цей рядок з однойменного вірша Василя Марочка. І як боляче усвідомлювати, що цю фразу сьогодні можна говорити лише в минулому часі... 26 червня виповнюється два роки з дня його раптової, непередбачуваної смерті.
Василь Марочко народився 4 квітня 1947 року в с. Матусів Шполянського району Черкаської області в родині колгоспників. Дитинство та юність пройшли в цьому мальовничому селі, яке розкинулось у долині тихої річечки Гнилий Ташлик.
Ще зі шкільних років виявив нахил до літературної творчості — редагував стіннівку «За знання» та «Шкільний перець», дописував до районної газети «Шполянські вісті». Вищу освіту здобув далеко від України — в Іркутському державному університеті, філологічний факультет якого закінчив у 1970 році. Повернувшись на Батьківщину, викладав російську мову і літературу у Водянській середній школі, потім — у Матусівській СШ №1. П’ять років працював директором Станіславчицької восьмирічки, а після — завучем і учителем у Матусівській СШ №2. Загальний педагогічний стаж — 30 років. Обирався головою села Матусів. Разом з дружиною Тетяною Іванівною виховали сина і доньку.
Писав вірші, прозу, переважно кореспонденції, зарисовки, статті, які публікувала місцева преса. Разом з композитором-аматором Володимиром Сіваком створив декілька пісень: «Усім серцем любіть Україну», «Іще живе козацька слава», «Нам сімнадцять», «Пісня про школу», «Однокласники», «Дзвенить у серці пісня солов’їна», «Наша рідна Україна», «Веснянки». А пісня «Рідна навіки Шполянська земля» стала переможницею районного конкурсу на кращу пісню про Шполянщину, присвяченого 80-річчю утворення Шполянського району.
Василь Марочко був активним у громадському житті села, завжди прагнув допомогти людям в міру своїх можливостей. Знаю про це і з людських слів, і з власного досвіду. Мав загострене почуття справедливості.
Залишив Василь Марочко по собі у творчий спадок три зошити власних творів, переважно — поетичних. Тут і лірика, і про природу, і про родину свою, і про матусівські вулиці, і про односельчан, і патріотичні, і гумористичні, і для дітей вірші… Його твори були надруковані в двох випусках районного альманаху «Шполянщина поетична». Мріяв про окреме друковане видання... А тепер це є мрією і справою життя його рідних. І хочеться вірити, що при допомозі небайдужих людей вона здійсниться. Працівники районної бібліотеки вже створили електронний варіант, обіцяють допомогти з художнім оформленням. І в пам’ять про хорошого вчителя, члена літстудії імені Олекси Влизька, чесного і чуйного односельця, дорогого чоловіка, турботливого батька та мудрого дідуся Василя Павловича Марочка залишиться поетична збірка.
Надія КОВАЛЬ. с.Матусів.