14 жовтня 2018 року відзначається православне свято — Покрова Пресвятої Богородиці. Історія свята губиться в глибині тисячоліть. Здавна на Покрову дівчата випрошували у Вищих сил наречених, весілля гралися, виконували обрядові дії, пов'язані із захистом і оберегом сім'ї і дому.
У православ'ї свято Покрови пов'язане з легендою про явлення Богородиці Андрію Юродивому, що жив чи то в 5, чи то в 10 столітті в Константинополі. За легендою, Андрій побачив під час служби в храмі Богородицю, що йде по повітрю над молильниками. Вона зняла з голови біле покривало і простягнула його над народом на знак свого заступництва.
Пізніше на честь цієї події було засноване свято. За переказами, зробив це князь Андрій Боголюбський у 1164 році. На честь цього свята була освячена церква, побудована роком пізніше за замовленням князя — знаменитий храм Покрови на Нерлі. Оскільки суть православного свята Покрови — шанування Богородиці, яка простягає своє заступництво над людьми, народ дуже скоро переніс на це свято деякі колишні традиції, що стосуються найдавніших слов'янських свят цієї пори, коли осінь готується перейти в зиму.
У свято Покрови Пресвятої Богородиці дівчата просили про наречених, стали ставити в церкві свічку Богородиці (яка вважається покровителькою сім'ї і материнства), молилися до Богородиці про заміжжя. Причому, за повір'ями, яка дівка в церкву раніше всіх прийде свічку ставити, та і заміж швидше вийде.
Межа між осінню та зимою
Здавна вважалося, що Покрова— це межа між осінню і зимою. А до холодів треба було готуватися заздалегідь і ґрунтовно. І перше, що люди робили — це завершували всі польові роботи. Також було прийнято всі заготовки на зиму закінчити ще до цього свята.
З цього дня всю худобу переводили на зимовий режим, тобто виводили востаннє на пасовище, згодовували «пожинальник» (останній стислий сніп) і заводили в сараї. Після чого поїли водою через решето. Таким чином, на думку наших предків, тварини не хворітимуть.
А щоб узимку не замерзнути в хаті, її потрібно було заздалегідь утеплити, що і робили напередодні свята. Однак для початку необхідно прибрати як у будинку, так і у дворі. Після чого хату починали конопатити, тобто просто забивати щілини. Обов'язково лагодили дах, паркан та все, що потрапить під руку. Однак, не у кожного була можливість утеплити будинок до зими. Адже в будь-якому селі були і вдови, і самотні старенькі, і немічні. Тому наші предки намагалися впоратися раніше цього терміну, щоб обов'язково допомогти нужденним. Адже в такому випадку добро повернеться сторицею.
Саме на Покрову вперше розпалювали піч. Однак, обов'язково треба було кинути в полум'я хоча б одну гілку плодового дерева. Так, наші предки залучали в дім достаток, багатство і хороший урожай.
Весільний сезон
Після того, як робота в полі була завершена, можна було і влаштовувати свята. Тому на Покрову відкривали Весільний сезон. А вільні дівчата, мабуть, тільки й думали про судженого. Тому 14 жовтня (1 жовтня за старим стилем) з самого ранку всі дівчата бігли в храм поставити свічку, щоб швидше вийти заміж.
Вже з цього дня починали гуляти весілля і засилати старостів до дівчат. А закінчувався сезон за два тижні до Пилипівського посту.
А незаміжні дівчата обов'язково ще до цього дня вишивали рушник, яким і прикрашали ікону Богоматері. При цьому примовляючи: «Покрова, покрова, покрий мою голову хоча б хусточкою, хоч ганчіркою, аби не лишилася я в дівках».
Існували також обряди, які намагалася дотримуватися кожна заміжня жінка. Наприклад, щоб зберегти здоров'я і вберегти своїх дітей від напастей, жінки спалювали їхній старий одяг на багатті. А ось бабусі, щоб у прийдешньому році не злягти в ліжку, а бути рухомою і не хворіти, теж кидали свої речі у вогонь.
А щоб уже напевно зберегти здоров'я малюкам, у дворі їх обливали водою з решета.
«Весело Покрову проведеш — нареченого знайдеш».
*Покрова — споконвіку час весіль і заручин. Вважалося, якщо на Покрову побратися і сніжок піде — бути шлюбу щасливим.
*Існує народна прикмета: «Весело Покрову проведеш — нареченого знайдеш».
*«На Покрову до обіду осінь, а після обіду зимонька-зима». Звідси й інші назви свята: Свято врожаю, Перше зазим'я, Засідки, Весільник. Наставав час, коли врожай зібраний, засіки та комори забиті припасами на зиму, всі збираються в приміщенні, біля вогню, проводити холодну пору року.
*Вважалося також, що на Покрову лісовик влаштовується на зиму в свій барліг. Тому напередодні Покрови особливо лютує наостанок — виє, ламає дерева, вириває кущі. Горе тому, хто поткнеться напередодні Покрови до лісу — лісовик заплутає, заламає — і згине чоловік.
*Із Покрови починали топити в хатах. За повір'ями, саме на Покрову домовик спати вкладається, тому треба провести обряд «запікання кутів»: протопити хату, спекти маленькі млинці на частування, а перший млинець, розділивши на чотири частини, покласти як підношення домовому в чотири кути хати. Якщо домовик-господар ситий і спокійний, то і в домі буде лад та добробут. * Одна з них свідчить, що якщо на Покрову буде вітряна погода, то цього року буде багато наречених, а от якщо випаде сніг, то багато весіль.
*А ось, щоб знайти хорошого нареченого або наречену, обов'язково цього дня потрібно було провести весело, якщо буде інакше, то хорошого партнера в цьому році не знайти.
*Цього дня уважно придивлялися до тих, хто залицяється до дівчат на Покрову, адже саме він, згідно з повір'ями, і буде нареченим.
*Пильну увагу приділяли і погоді. Адже якщо вітер дме цього дня зі сходу, то зима буде холодною. Якщо ж погода цього дня тепла, то й зима такою ж буде, а якщо на Покрову холодно, то взимку будуть морози і багато снігу.
*Якщо на Покрову відлітають журавлі, то зима буде ранньою і холодною і морозною.
Що приготувати на Покрову?
Обов'язково всі обряди проводила тільки жінка, господиня дому. За однією з традицій на Покрову пекли млинці і що більше, то краще. Але ось на стіл подавати їх не поспішали. Адже спочатку господиня з тарілкою млинців в руках обходила всі кути в хаті і молилася до Пресвятої Богородиці. Кожна просила про своє — щастя і спокій у домі, достаток, веселощі і радість, дітей і так далі.
Окремо пекли палянички або всілякі булочки, які потім роздавали сусідам і односельцям, приказуючи: «Бог дав мені, а я вам даю — на щастя, на злагоду, на здоров'я». А ось все, що залишилося від цієї випічки, сушили і зберігали для великого посту.
Трапезу в це свято намагалися приготувати якомога багатшою, а раптом прийдуть свати. Тому господиня готувала страви з грибів, капусти, м'яса, а холодець з півня для них був чимось на зразок салату олів'є на Новий рік для нас. Хто багатший, заколював до свята свиню, готував в'ялене м'ясо і ковбаси.
Традиційна страва на Покрову — гусак, фарширований яблуками
Традиційне частування в засідки і на саме свято Покрови — гусак, фарширований яблуками, кашею або квашеною капустою; курник або рибник (пироги з начинкою з курки або риби); а також кулеб'яки, пиріжки, калачі. Причому гусак обраний для Покровської трапези невипадково, його обов'язково подавали і на весіллях. Гусак символізує достаток і вірність у коханні. Адже відомо, що з хороших гусей суцільний зиск — і м'ясо, і яйця, і жир, і пух з пером. Так і живуть гуси парами, довгі роки (іноді й все життя) зберігаючи вірність партнеру. А коли гуска сидить на яйцях і виводить гусенят гуляти, гусак знаходиться поруч, охороняючи подругу і приплід. Тому нерідко гуси зображувалися на лиштвах, на воротах, вишивалися на рушниках — як оберіг дому та сім'ї.
Приготування
Гусака обробити, натерти сіллю і медом, змішаним з невеликою кількістю сухого вина.
Залишити на холоді на всю ніч.
У день приготування ще раз обмазати гусака медом зсередини і зовні, начинити яблуками, очищеними від серцевинки, отвір зашити.
Птицю покласти спинкою донизу в жаровню, обсмажувати 3 хвилини на сильному вогні до рум'яної скоринки, потім таким же чином обсмажити з усіх боків.
Після цього залити гусака півтора склянками сухого вина, розведеного водою і, зменшивши вогонь, тушити, поки не стане м'яким.
Із готового гусака зняти нитки. Яблука вийняти, покласти на блюдо. Гусака обробити: порізати шкіру навколо крилець і ніжок, ніжки відламати і розрізати по суглобу навпіл, м'якоть грудинки зрізати з кістки одним шматком і нарізати на скибочки. Оброблену гусятину покласти на блюдо до яблук. Як соус використовувати рідину від жаркого.
Смаколики
Фруктовий сир зі слив
Ці ласощі неодмінно варто спробувати. Їхній смак залежатиме від того, які спеції ви використовуєте для приготування, — вони можуть бути не тільки солодкими. Експериментуйте.
Інгредієнти: 1 кг слив (без кісточок); 100 г цукру; кінза, кориця, перець або інші спеції за смаком.
Приготування
Хороші стиглі сливи помити, дати обсохнути, видалити кісточки. На кожен кілограм слив відміряти 100 г цукру і пересипати їх. Коли зі слив виділився сік, поставити на невеликий вогонь і варити до тих пір, поки в каструлі не вийде густа маса. Додати насіння кінзи і ретельно перемішати.
Формувати «головку» майбутнього сиру. Коли сливова маса повністю охолоне, перекласти її в лляну серветку і надати форму. Кінці серветки зав'язати і покласти головку між двох дощок під гніт на три дні. Вийняти сир — він готовий.
Домашній мармелад з аґрусу
Чому аґрус? Тому що він багатий на пектин, який його структуру легко перетворює на желе. До того ж колірна гамма дозволяє експериментувати з кольором.
Інгредієнти: 1 кг аґрусу, 550 г цукру.
Приготування
Скласти ягоди в каструлю, налити трішки води, накрити кришкою і варити на повільному вогні, помішуючи, до м'якості. Протерти масу через сито.
Отримане пюре варити, поки воно не зменшиться вдвічі. Поступово додаючи цукор, готувати на мінімальному вогні, доки не загусне.
Отримана маса вже практично стала мармеладом, залишилося тільки його остудити. Для цього будь-яку миску змочити водою і, виклавши пюре, після повного охолодження поставити його в холодильник. Коли повністю застигне, розрізати мармелад на шматочки і посипати цукром.
Якщо потрібно зберегти мармелад на зиму, упакувати його в картонні коробки, перекласти пергаментом і поставити в прохолодне місце.