Їх називають генерацією інноваторів, «цифровими аборигенами», «міленіалами на стероїдах» та поколінням «зроби сам». Вони незалежні, покладаються лише на свої сили та здатні змінити світ одним кліком смартфона. Вони володіють фантастичним бажанням усе контролювати, а тому здатні виконувати кілька справ водночас, що робить їх мультизадачними, а тому – конкурентоспроможними на сучасному ринку праці.
Покоління Z – генерація, що спроможна раз і назавжди переформатувати ринок праці. Такі діти зростали у взаємодії з електронними пристроями фактично від народження, а тому сприймають цифровий світ як платформу для розваг, спілкування, навчання та працевлаштування. Вони цінують швидкість, мобільність та живуть змінами. Вони працюють не в спорохнявілих офісах, а в затишних кав’ярнях, попиваючи лавандовий лате, чи то валяючись на дивані, ввімкнувши улюблений серіал. Робота фултайм в офісі для них не є панацеєю від голоду і холоду. А тим паче, якщо вона оплачується не більше ніж потенційний заробіток від самостійного плавання.
Згідно з різними джерелами в 2013-2017 роках Україна посіла перше місце в Європі та четверте місце у світі з зайнятості на цифрових платформах. Україна також посідає перше місце у світі в «ІТ-фрілансі».
Відповідно до результатів соціологічного дослідження Київського міжнародного інституту соціології «Зайнятість через цифрові платформи в Україні: проблеми та стратегічні перспективи» принаймні 3% української робочої сили задіяні в онлайн роботі. 18% українських офісних працівників уже мали досвід цифрової роботи і хотіли б повністю перейти на неї. Таким чином, поколінням міленіалів чи так званим поколінням Y фріланс розглядається як додаткове джерело доходу. Натомість для покоління Z - це перспектива, котра їх цілком влаштовує. Позаяк вони зовсім не поспішають шукати корпоративного рабства, котре поставить iGeneration у жорсткі рамки і тим самим скує їх кайданами одноманітного виконання типових обов’язків. Та й чи потрібно, якщо при пошуку роботи в офлайн-економіці вони постійно стикаються з браком робочих місць, відмовами в працевлаштуванні у зв’язку з відсутністю досвіду та занадто низькою зарплатнею?
На сьогодні онлайн-робота в Україні доступна завдяки функціонуванню близько 40 різних цифрових платформ. Здебільшого такими платформами часто виступають соціальні мережі (Facebook, Instagram, Telegram і тд.)
Найпопулярнішою сферою зайнятості на цифрових платформах є робота з текстами, особливо копірайт (23%). Друге місце гордо посідає ІТ-сфера (12%).
Які ж наслідки матиме така тенденція до цифрового воркінгу для українського ринку праці та суспільства в цілому? Результати опитування показують, що подібні перетворення неминуче навіюють як потужний потенціал вигод українському суспільству, так і слизькі ризики. Розуміння таких ризиків є важливим для розроблення державної політики, яка за правильного підходу може збільшити кількість переваг від трансформації світу праці, що принесли платформи.
Перш за все, фріланс не класифікується законом як трудові відносини, а тому – умови праці фрілансерів залишаються поза межами трудового законодавства. Мова йде про пошук альтернативних методів регулювання такого типу трудових відносин, захист прав як працівника, так і роботодавця. Згідно з результатами проведених досліджень, з випадками неоплаченої роботи стикалися 32% працівників цифрових платформ. Майже половина з них вважають, що причиною є непорядність замовника та обман з його боку.
Три чверті онлайн-працівників не зареєстровані як самозайняті та не сплачують податків. 45% упевнені в тому, що реєстрація їм зовсім не потрібна. Такий показник вищий у сфері онлайну, ніж в інших сферах економіки України. Три чверті фрілансерів не заощаджують кошти для життя на пенсії. Вони не мають прав на оплачувані лікарняні та відпустки.
Варто зазначити, що на міжнародному рівні вже досить давно діють такі нормативні акти, як Конвенція Міжнародної організації праці «Про надомну працю» №177 від 20.06.1996 та Конвенція Міжнародної організації праці про гідну працю домашніх працівників (фрілансерів) №189 від 16.06.2011, які покликані врегульовувати такого роду правовідносини. Вітчизняне ж законодавство до таких нововведень не поспішає, адже жодна з цих конвенцій не була ратифікована Україною, хоча завдяки правильному нормативно-правовому регулюванню інформаційної сфери з’являється потенційна можливість залучення багатомільйонних інвестицій в економіку України.
Отже, фріланс пропонує спектр безмежних можливостей, але водночас ставить питання щодо надійності цієї роботи та формування майбутньої соціальної моделі, яку вона пропонує. Найвищі шанси потрапити у таку «тіньову» пастку має та сама цифрова генерація, що так пристрасно намагається використати свій технологічний потенціал на повну. Змушене існувати в божевільному темпі інноваційний перетворень, покоління Z відчуває нещадний тиск, що водночас є для них тим фактором, що спонукає до руху на випередження. А тому чи вартує така гра свічок належить вирішувати саме їм.
Тетяна Хименко