Навчаючи учнів найстаровиннішого ремесла, який побутував багато віків-тисячоліть серед наших пращурів, викладач гуртка районної станції юних техніків Станіслав Мазурик допомагає своїм учням освоювати як практичні, так і духовно-культурні уроки.
Гончарство як одна з попередніх форм промислового виробництва було розвинене в Україні від найдавніших часів і дуже тривалий час не було відірване від інших родів праці. Від ХVІ—ХVІІ століть гончарство безперервно розвивалося, ставши в ХІХ ст. однією з найважливіших галузей українського кустарного виробництва. Гончарі продавали свої найрізноманітніші вироби на ярмарках, а часом розвозили у віддалені райони.
Сьогодні виготовлення керамічних виробів з гончарної глини: посуду, кахлів, іграшок, прикрас, сувенірів є досить цікавим і затребуваним мистецтвом з точки зору збереження національної культурної ідентичності, розвитку туристичної галузі, систематизації широких знань про історію України серед суспільного кола всієї держави.
Учень Шполянської ЗОШ №1 Мирослав Клюковський — найактивніший відвідувач гончарського гуртка при СЮТ. Своєю непохитною наполегливістю він поступово заволодіває особливими навиками, котрі допомагають йому створювати все нові диво-вироби. Вважає, що це мистецтво піддається освоєнню, але для цього потрібне велике бажання і зацікавлення.
Ганна ШВЕЦЬ (фото автора).