Сьогодні, 17 квітня, біля ліцею Михайла Слабошпицього у селі Мар'янівка, що на Шполянщині, встановили меморіальний стенд чотирьом загиблим військовим: Валерію Деменеву, Валерію Кінчеруку, Геннадію Чукину та Володимиру Височині. Колись вони здобували освіту у цьому навчальному закладі.
Про це інформують у Шполянській міськраді.
На заході зібралися рідні, близькі, друзі полеглих, мешканці села, директорка ліцею та представники влади.
Меморіальний стенд освятив отець Петро Блонський, священник Православної церкви України, зазначивши, що хлопці своїми подвигами вибороли собі місця в Царстві Небесному і навіки житимуть у серцях тих, хто їх знав, хто любив і любитиме до кінця земного життя.
Квартет «Срібна підкова» виконав пісню «Вічна пам’ять», а ті, хто зібрався біля ліцею, поклали квіти до стенду і вшанували пам’ять полеглих.
Валерій Деменев народився 26 жовтня 1995 р. в с. Матусів. Згодом сім’я Валерія переїхала в Мар’янівку, і 1 вересня 2002 р. він пішов до першого класу Мар’янівського навчально-виховного комплексу, де навчався до 9 класу. У 2011 р. закінчив Мар’янівську загальноосвітню школу. Далі здобував освіту в Київському професійному енергетичному ліцеї за фахом маляра, штукатура. Працював вантажником. Однокласники й односельці пам’ятають Валерія як енергійного та життєрадісного хлопця з відмінним почуттям гумору, товариського, комунікабельного, вірного, надійного та оптимістичного товариша. Для батьків Валерій був надією та міцною опорою, а для молодших брата й сестрички — прикладом для наслідування. Він займався спортом — бігом, футболом, боксом. Своїм оптимізмом та вірою в краще хлопець викликав захоплення в оточуючих. Любив життя, мріяв створити міцну сім’ю й прожити довго та щасливо. Валерій Анатолійович з перших днів повномасштабної війни став до лав ЗСУ, з квітня 2022 року брав участь у боях за Луганщину, Донеччину та Харківщину. Опинившись в подвійному оточенні, наші хлопці цілодобово із надлюдською стійкістю та мужністю утримували свої позиції на Лиманському напрямку, стояли живим щитом проти ворога. Валерій був справжнім воїном, патріотом, зразком незламності та міцності духу. Виконуючи чергове бойове завдання, при вогневому зіткненні із супротивником 24 червня 2023 року Валерій загинув поблизу населеного пункту Лиман Перший Куп’янського району Харківської області. Юний Герой став до лав Небесного війська і тепер оберігатиме свою Батьківщину з високих Небес!
Валерій Кінчерук народився 28 січня 1984 р. у с. Мар’янівка. У вересні 1990 р. пішов до школи в рідному селі. Навчався він добре й задовільно, був тихим, скромним і доброзичливим хлопцем. Мав багато товаришів серед однолітків, поважав старших. З навчальних предметів любив фізичну культуру, трудове навчання, вмів добре майструвати, також навчався у музичній школі. Після закінчення школи служив в армії. Потім створив сім’ю, був люблячим чоловіком для дружини Наталії та турботливим батьком для донечки Даринки. У 2014 р., коли розпочався збройний конфлікт з росією, Валерія призвали на службу, яку він проходив поблизу Вугледара. Після повномасштабного вторгнення знову взяв до рук зброю, щоб боронити Україну, захищати наш з вами спокій.29 липня 2023 р. Валерій Іванович трагічно загинув в Новгород-Сіверському районі на Чернігівщині від ворожої міни. Звичайний хлопець з Мар’янівки віддав своє життя в чернігівських лісах, щоб ми могли жити, працювати, ходити до школи, зустрічати схід сонця.
Геннадій Чукин народився 26 лютого 1979 р. у с. Мар’янівка. Ріс, навчався і закінчив школу в рідному селі. Коли стало питання вибору професії, батьки та рідні радили стати агрономом, бо хлопець дуже любив працювати на землі. Геннадій закінчив Національний аграрний університет, де отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Механізація сільського господарства» та здобув кваліфікацію інженера-механіка. З 2002 р. працював у товаристві «Шпола-Агро Індустрі» інженером сервісної служби. Був дуже відповідальним, сумлінним та працьовитим. Усе його життя було пов’язане з технікою, цікавився різними технічними новинками, їздив на сільськогосподарські виставки. У квітні 2022 р. був мобілізований для проходження військової служби. Старший лейтенант Геннадій Чукин героїчно загинув 8 грудня 2022 р, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Водяне Донецької області, залишившись вірним військовій присязі та українському народу, захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність держави. У Героя залишилися батьки, дружина та донька.
Володимир Височина народився 29 листопада 1971 р. у м. Новомиргород Кіровоградської області. Закінчив 8 класів і пішов навчатися до Новомиргородського зоотехнічного технікуму. У 1990 р. проходив службу у прикордонних військах. У 1992 р. почав працювати у Новомиргороді дільничним інспектором, а у 1995 р. перевівся в Шполянський РВ УМВС. З початку АТО проходив службу в 128-й Гірсько-штурмовій бригаді Закарпаття. Під час бойових дій в Дебальцево потрапив разом з побратимами в оточення, де отримав контузію. Також брав участь в боях на Луганщині й Донеччині. Володимир мав намір звільнитися зі служби у лютому 2022 р. за станом здоров’я. Проте 24 лютого все змінилося. Чоловік продовжив боронити Україну. Був головним старшиною ремонтно-відновлювального батальйону, часто їздив з побратимами на поле бою витягувати понівечену техніку. У лютому 2023 року Володимиру було присвоєно звання «сержант», але він не встиг про це дізнатися. Загинув 11 лютого 2023 р. біля населеного пункту Нова Кам’янка Херсонської області. Має велику кількість нагород, грамот, подяк. 28 вересня 2023 р. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), який отримала дружина.